У Червонограді й далі саботують перейменування міста

Червоноградці дивують своєю впертістю — роблять усе можливе, аби тільки не позбутися радянської назви міста. Депутати Червоноградської міської ради 16 листопада так і не дійшли згоди щодо рішення про перейменування Червонограда. Після емоційних дискусій питання… зняли з розгляду.

Проєкт рішення щодо перейме­нування міста відповідно до Закону «Про засудження та заборону про­паганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» поста­вили у порядку денному сесії першим. Заступник міського голови Червоно­града Тарас Тирко повідомив присутніх про підсумки роботи спеціальної робочої групи і проведення консультацій з гро­мадськістю щодо перейменування міста Червонограда.

Нагадаємо, з 25 жовтня по 2 листопа­да у місті тривало онлайн-опитування, під час якого червоноградці визначали­ся серед 14 нових назв міста. Але вибра­ли… стару. Назва «Червоноград» набра­ла найбільше голосів — 1294.

Пропозиція Інституту національної пам’яті - історична назва Кристинопіль — посіла другу сходинку рейтингу, отри­мавши 1086 голосів. Назва Шептицький — на третьому місці зі 100 голосами. Інші варіанти набрали мізерну кількість голо­сів: Христинопіль — 71, Бужани — 54, Клю­сів — 26, Новий Двір — 13, Бужанськ — 11, Червень — 8, Бобинськ — 6, Українослав — 4, Сагайдачний — 3, Буг- 2, Шевченко — 1. Також в опитувальнику були такі опції (хоча не мали там бути!), як «Переймену­вання не на часі» (підтримали 80 осіб) та «Проти перейменування» (64 особи). Їх внесли в опитувальник за наполяганням громадських активістів.

Тарас Тирко зачитав проєкт звернен­ня депутатів Червоноградської міської ради до нардепів Верховної Ради Укра­їни: «На виконання ЗУ „Про засудження та заборону пропаганди російської ім­перської політики в Україні і деколоні­зацію топонімії“ звертаємося з прохан­ням врахувати думку громадськості при розгляді питання щодо перейменуван­ня міста Червонограда. А саме: більшість громади висловлюється проти перейме­нування, бажає залишити назву міста Червоноград. Серед мешканців, які ви­словлювалися за перейменування, се­ред усіх варіантів нової назви нашого міста найбільше людей підтримує назву Кристинопіль».

Далі надали слово місцевим акти­вістам, які усі чомусь були проти пере­йменування. Один назвав пропозицію Інституту національної пам’яті «мараз­матичною ідеєю». Інший обурювався: «Нам хочуть нав’язати польську назву»… Під час обговорення пролунала пропози­ція — вилучити з проєкту речення, що «се­ред нових назв найбільше людей підтри­мує назву Кристинопіль». У подальшому голосуванні ця пропозиція не набрала голосів. Також не набрала більшості го­лосів пропозиція перенести питання на наступний раз. Відтак питання просто зняли з розгляду.

«Коли було прийнято рішення про пе­рейменування міста Червонограда, то комісія міськради — спеціально чи по­милково — залишила в переліку для го­лосування стару назву Червоноград, — розповів «ВЗ» екснардеп Верховної Ради декількох скликань Володимир В’язівський, життя і робота якого були пов’язані із Червоноградом. — У кінце­вому результаті вийшло, що по тих голо­суваннях, які відбулися, назва Червоно­град здобула найбільшу кількість голосів. І відповідно ця назва мала би винестись на сесію. Але рішення сесії було би не­правомірним, якби вона «перейменува­ла» Червоноград знову на Червоноград. На другому місці за кількістю голосів була історична назва міста — Кристи­нопіль. Але ніхто на себе таку політич­ну відповідальність не захотів брати. І це питання зависло. Врешті-решт законо­давство каже так: якщо органи влади не можуть визначитися з новою назвою міс­та, то Верховна Рада сама тоді буде ви­ходити з тих критеріїв і тих даних, які має, — історичних і голосування — і буде при­ймати рішення щодо перейменування Червонограда.

До речі, питання про перейменуван­ня Червонограда уже виносилося на міський референдум — 1991 року. І люди голосували, але в опитувальнику було написано не Кристинопіль, як було іс­торично, а Христинопіль. І тоді з неве­ликою перевагою голосів перемогла на­зва Христинопіль. Це рішення пройшло всі інстанції - і міську раду, і обласну, і дійшло до Верховної Ради. Але юридич­ний департамент Верховної Ради завер­нув назву Христинопіль. Мотивував тим, що історична назва — Кристинопіль, а не Христинопіль. І тільки тому те рішення про перейменування на дійшло до голо­сування у парламенті. Думки були май­же 50 на 50, перевага за новою назвою була невелика, тож у подальшому жо­ден кандидат на мера, жодна політична сила гостро не порушували це питання. Бо побоювалися: маєш прихильників по багатьох питаннях, а скажеш, що хочеш перейменувати місто — і половина тво­їх прихильників відпаде, бо виявиться прихильниками іншої назви… Тому пи­тання перейменування Червонограда затягнулося аж до нинішніх часів. І те­пер, згідно із законодавством, парла­мент сам перейменує Червоноград на Кристинопіль".