Проти мінометів від Путіна – американські радари

Вороги України, які щодня, порушуючи мінські мирні домовленості, обстрілюють наших військових і цивільне населення (за останню добу було 70 таких обстрілів), повинні зарубати собі на носі: їхнє нахабство не залишиться безкарним. Запорука цього — новітнє бойове оснащення, яке надходить і від вітчизняної оборонної промисловості, і від наших зарубіжних союзників. Зокрема, сили АТО отримали першу партію сучасних американських радарів для придушення мінометного вогню противника. Чогось подібного наше військо ще не мало. Радари здатні за лічені секунди, як мовиться, до йоти, визначити місце розташування мінометних позицій ворога і скоординувати швидкий, точний артилерійський контрудар по ньому. Наразі зі США в Україну надійшли три такі системи, у найближчі кілька тижнів отримаємо ще 17. Радари поставляють нам безкоштовно, у рамках пакета неповоротної допомоги американського уряду у розмірі 118 млн. доларів. Військові фахівці Пентагону навчать наших воїнів користуватися цим новітнім обладнанням.

Експерти прогнозують, що може йтися про радари типу AN/TPQ, які продукує відома американська корпорація SRC. Її комплекси ідентифікують ворожі мінометні “гнізда” за траєкторією польоту міни і миттєво заносять отримані дані у спарені артилерійські системи. Отриманою інформацією можуть скористатися також наземні сили. Радари здатні безперервно спостерігати за бойовою обстановкою у радіусі 360 градусів, виявляти і відстежувати відразу кілька мінометних залпів на площі 315 квадратних кілометрів.

Очікується, що цією бойовою електронікою найперше захищатимуть українські блокпости у зоні АТО, які найчастіше зазнають обстрілів з боку сепаратистів і російських військ. Звістка про американську технічну допомогу українцям посіяла неабияку паніку у рядах терористів. Ще б пак: від “всевидячого ока” їм тепер не сховатися...

Сучасним радіоелектронним захистом західного виробництва будуть оснащені і бойові українські літаки, які донедавна були уразливі для російських зенітно-ракетних комплексів. Про це повідомив Сергій Згурець, керівник інформаційно-консалтингової компанії Defense Express, яка займається питаннями безпеки, оборони і військово-технічної співпраці України. За його словами, вирішенням цієї проблеми зайнялася британсько-італійська компанія Selex ES, яка спеціалізується на виготовленні високотехнологічних оборонних систем. “Ноу-хау” від європейців, яке має робочу назву “Яскрава хмара”, дозволить обманути радіочастотні головки самонаведення ракет і радари управління вогнем противника. Йдеться також про оснащення наших літаків системами, які попереджатимуть пілота про те, що його борт опромінюють і наводять ракети. Ця система автоматично запускатиме засоби протидії, які “збиватимуть мушку”. Вважається, що “Яскрава хмара” стане дієвим контраргументом проти російських ЗПРК “Панцир”, які, за даними ЗМІ, уже перетнули український кордон...

Модернізація приходить і у сухопутні підрозділи вітчизняного війська. Кілька днів тому Національна гвардія прийняла на своє озброєння спеціа­лізовані броньовані вантажівки “Раптор”, що їх виробляють на Кременчуцькому автозаводі. Машина, яка здатна перевозити 24 бійців, має посилений бронезахист (зокрема, у вікнах — бронескло), обладнана бійницями. У неї є все, що потрібно для дій на передовій. Встановивши крупнокаліберні кулемети, на “Рапторі” можна вести бій на ходу. Також його зйомну капсулу можна використовувати як стаціо­нарний блокпост, в якому передбачено автономне опалення, кондиціювання повітря, аварійні люки. Незабаром вийде ще одна, більш ефективна модифікація цього бронеавтомобіля — “Шрек”.

На фоні цих обнадійливих новин українців насторожило повідомлення колишнього заступника міністра Леоніда Полякова. За його словами, дружня нам Канада готова була надати вітчизняним військово-повітряним силам кілька десятків сучасних винищувачів F-18, однак Міністерство оборони відмовилося від них. Мовляв, надто дорого для нашого бюджету обходиться обслуговування цих машин, до того ж багато часу займе перепідготовка наших льотчиків. Користувачі інтернет-форумів вибухнули гнівом: як в умовах зовнішньої агресії можна було відмовитися від такої допомоги? Певну ясність вніс радник президента Юрій Бірюков. За його словами, йшлося про застарілу модель американського винищувача-бомбардувальника “Хорнет” (“Шершень”), яку було розроблено ще у 70-х роках. Він належить до палубної авіації, тобто такої, яка використовується на... авіаносцях. А їх в Україні, як відомо, немає. За словами Бірюкова, ми не можемо дозволити собі таких літаків — вони надто дорогі в обслуговуванні. У нас немає чим їх заряджати, нема кому здійснювати їхній сервіс, нема кому на них літати. Тобто йдеться про невідповідність стандартів — наших і західних. Радник президента образно порівняв: “Якщо старенькому пенсіонеру запропонувати з “Жигулів” пересісти на “Мазераті”, толку багато не буде...”.

Коментар для «ВЗ»

Валентин БАДРАК,

директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння

Ми підготували низку рекомендацій для нашої влади — на предмет того, що слід робити для посилення оборонного потенціалу країни. Найперше, потрібно розвести завдання оперативні і стратегічні. Перші полягають у тому, щоб якнайшвидше усі зусилля спрямувати на потреби оборони, на те, щоб надати армії всі можливості відбити нинішню агресію. Стратегічне завдання — працювати на майбутнє, вибудувати ефективну систему стримування. Вона насамперед має базуватися на ракетному потенціалі. Ще одна вагома її складова — відновлення і посилення загонів з різними функціями спецпризначення. Стратегія — це і наші спільні програми із західними державами, західними оборонними компаніями...

Щодо канадських F-18. Ми не знаємо деталей цієї можливої угоди, зокрема, на якій основі — платній чи безплатній — вона ґрунтувалася. Якщо йшлося про військову допомогу, яка не передбачала б витрат з нашого бюджету, її треба було би прийняти. Так зробила, наприклад, Польща, коли на першому етапі свого переозброєння розжилася на 48 американських винищувачів F-16 (хоча вони й були у користуванні). Це був дуже розумний, вчасний крок з боку поляків.

Але якщо канадці пропонували нам ці літаки купити, тоді від цієї угоди справді треба було відмовитися або відкласти її. Бо кожна копійка зараз на рахунку! Нині бюджетні кошти не можуть йти на стратегічні завдання (а отримання таких літаків належить до сфери стратегічного посилення українського оборонного комплексу). Врахуйте також, що певний час знадобився б для перебудови інфраструктури під ці літаки, для навчання пілотів і т. д. На це пішло би рік-півтора.

Крім того, не виключаю, що причиною нашої відмови від F-18 могли стати певні вимоги Росії, яка, ймовірно, наполягала на дотриманні військового балансу. Для того, щоб не допускати ескалації війни, інколи потрібні певні компроміси...

Наш Центр рекомендує, щоб Україна вела переговори, в тому числі закуповувала літаки, зенітно-ракетні системи радянського виробництва, у країнах Центрально-Східної Європи. У такий спосіб ми змогли б і посилити свій оборонний потенціал, і залучити ці країни як своїх беззаперечних союзників. А вони нам конче потрібні. Ми бачимо, як почали коливатися у питанні антипутінського фронту Чехія, Угорщина. Це негативна інформація для нас, бо зрозуміло: ті, що займають нейтральну позицію, — потенційні союзники Путіна. Нам треба не допустити, щоб Путін їх мав у Європі...