Людей, в чиїй країні президентом обирають коміка, що імітував гру пісюном на роялі, мало чим здивуєш, але…
Політик в статусі третьої особи США взяв до рук гітару і висловив повагу українським воїнам і громадянам
«Слухайте, я знаю, що зараз насправді дуже складні часи…»
…Вертаєшся проти ночі з-під Вовчанська, де передавали, що змогли на скору руку згребти зі складу, відкриваєш Фейсбучок, а посполитий український нарід обговорює, що Держсекретар США взяв до рук гітару і заспівав в київському барі рок-хіт.
Ясна річ, «вдячний» український дописувач одразу пролився кпинами від «це все, що він привіз» до «ну, зрозуміло — в Америці вибори». На жаль. На що списати глупу емоцію? На недорослість політичну чи кругозір розміром зі щілинку?
Ні, я розумію — людей, в чиїй країні президентом обирають коміка, що імітував гру пісюном на роялі, мало чим здивуєш. Але політик в статусі третьої особи США взяв до рук гітару і висловив повагу українським воїнам і громадянам. А потім наголосив, що Україну підтримують не лише США, а й чимало людей в світі. Адже ми, українці, «б'ються не лише за Україну, але за весь вільний світ».
А потім була пісня. Здається, пісня з історією чи підтекстом. Це «Rockin' in the Free World» Ніла Янга. Здається, пісня була написана під час турне The Restless, в лютому 1989 року. Ніл Янг дізнався, що запланований концерт в СРСР (!) скасовано. А гітарист команди Френк «Пончо» Сампедро зауважив «нам доведеться продовжувати рок у вільному світі…». Ця фраза вразила Янга, від неї і народилася пісня.
Отже, в барі, в українській столиці, в країні, яка виборює свободу в жорстокій війні проти реінкарнованого СРСРу… Держсекретар США співає пісню, яка народилася через совкову тупість. Народилася гаслом «ми будемо продовжувати рок у вільному світі».
…Я б хотів, щоб президент, прем’єр, чи голова парламенту або головний дипломат, могли взяти до рук (до рук… руками, а не чимсь іншим) інструмент і зіграти та заспівати щось із Біллі Джоела або Мадді Вотерса, або…
…Я б хотів, щоб, звертаючись до будь-якої аудиторії, політик моєї країни міг вільно оперувати відсилками до цитат, уривків пісень, історичних історій.
…Я б хотів, щоб аудиторія це вміла зчитувати.
Напевно, я надто наївний.