Маестро скрипки і снайперської гвинтівки

Посилки, які передають для хлопців з 72-ї гвардійської механізованої бригади на передову АТО, ніби нічим від інших не відрізняються. Продукти, медикаменти, засоби особистої гігієни, одяг, спальники...

Як же дивно побачити серед усього цього футляри з музичними інструментами! Добрі люди хто скрипку пожертвує, хто гітару чи баян. Усе це — теж для військових. У гарячій точці на Донбасі, де воюють гвардійці 72-ї Красноградсько-Київської бригади мотопіхоти, воїнів-музикантів на цілий ансамбль набереться.

Є снайпер-скрипаль, гітарист-вогнементник, капітан-баяніст. Завдяки операції «Маестро», у перервах між канонадами, вибухами та свистом куль на передовій і кларнет, і труба, і навіть саксофон звучать. А почалася ця незвична історія з пошуку скрипки для віртуоза... зі снайперською гвинтівкою. Медіа-координатор Громадянського руху «Спільна справа» Ігор Пилипчук хотів зробити сюрприз для свого друга-снайпера Сергія Костакова (на фото). І ось що з цього вийшло.

-Коли збирали Сергієві передачу, розмістив у Facebook пост: треба, мовляв, скрипку знайти, це буде для Сергія сюрприз. Сюрпризу не вийшло. Бо мої друзі, загорівшись пошуком скрипки, почали відкрито постити інформацію у соцмережах. Підключилися і відомі люди, як, наприклад, Віталій Гайдукевич (ведучий «5 каналу». — «ВЗ»). Сергій про все дізнався: через смартфон на Facebook заходить. Зателефонував мені і каже: «Якщо вже це робите, зв’яжися, будь ласка, з моєю дружиною, хай передасть мені мою скрипку. Бо до кожної скрипки майстер потрібен, який вміє настроювати її під конкретну руку. Але все одно привозьте інструменти, хай будуть. Якщо ж люди більше нестимуть, передасте від імені нашої 72-ї бригади обдарованим дітям київських музичних шкіл».

Скрипок декілька знайшлося. Одну з них подарував скрипаль Едгар Соболєв. Вже збиралися передавати посилку, і тут мені спало на думку, що треба якось привернути увагу громадськості до збору допомоги для армії.

Потрібна була якась незвична, романтична історія. Пригадався фільм «В бій ідуть одні старики». Пам’ятаєте: Маестро, Смуглянка? Я Сергія поза очі Маестро називаю. Запитав його: «Може, у вас там ще музиканти є?». Він пішов, порозпитував хлопців і скинув мені смс-ками цілий список, хто на чому грає. Виклали цей список у Facebook. Люди тут же зголосилися. Одразу дві скрипки передали, баян для капітана, гітару вогнеметнику і саксофон Amati (в Інтернеті за такий інструмент просять від 15 до 40 тисяч гривень. — «ВЗ»). Зараз завезли ще акордеон, клавішні.

— Можна вже оркестр збирати.

— З цим — проблематично. Все-таки — зона бойових дій, збиратися на репетиції ніколи. Та й музиканти у різних ротах служать. Але Сергій каже, що за першої ж можливості, коли спокійніше стане, все одно разом зберуться, заграють і викладуть відео в Інтернет — як подяку усім, хто їх підтримує і допомагає.

— Сергій професійний музикант чи скрипка — його хобі?

— Консерваторій не закінчував, лише у музичній школі навчався. Потім довго не грав. Повернувся до гри на скрипці, вже коли до Чехії переїхав. Сергій був активістом Податкового майдану (2010-го). Після чого понад півроку просидів у СІЗО за надуманим обвинуваченням («пришили» справу за пошкодження авто, яке, прориваючись через натовп майданівців, наїхало на жінку. — «ВЗ»). Вийшов, а через кілька тижнів отримали підтверджену інформацію, що його знову збираються заарештувати. Тоді і виїхав до Праги. Коли ж у Криму усі ці події почалися, зателефонував мені і каже: «Треба приймати рішення. Я більше не буду тут відсиджуватися».

Здав чеський паспорт, відмовився від політичного притулку, повернувся в Україну і вже наступного дня пішов добровольцем в армію записуватися.

Сергій — воїн за духом. Служив снайпером військового спецназу. Цікавиться філософією, багато читає. Коли виїхав у Чехію, потрібно було щось для душевної розради. Сергій любить живу музику. Але оскільки фінансової можливості ходити на концерти не було, вирішив відновити навички гри на скрипці. Улюблений твір, якій він виконує, — «Чардаш». Зараз, коли є можливість, вечорами хлопцям грає. Півбатальйону сходиться послухати. Хлопці скучили за чимось людським, душевним, теплим. Для них ця музика — як свіже повітря.

— Коли у Facebook розійшовся пост, що потрібна скрипка для снайпера, дехто неправильно зрозумів. Мовляв, під скрипкою гвинтівку зашифрували. Вогнепальні «скрипки» пропонували?

- Чоловіки, відсотків 90, тільки так і розуміли. Писали мені: «Старий, де ж ми тобі «скрипку» візьмемо? Підкажи». Або: «У мене є дозвіл на зброю. Давай куплю якусь нормальну «СГДшку» (снайперська гвинтівка Драгунова. — «ВЗ»)». Називали різні марки гвинтівок, які можна купити у магазинах як мисливську зброю. Кажу: «Та ні — нам справді скрипка потрібна, не зі стволом, а зі смичком». А вони: «Та що ж то у вас за снайпер такий?».

— Чула, що серед інструментів, які зібрали для хлопців, була і концертна гітара від відомого музиканта. Хто її подарував?

— Людина, яка передала цю гітару, не хотіла, аби її прізвище озвучували. «Не хочу, — каже, — на цьому піаритися. Хай хлопцям просто буде приємно»... Хай вибачить мені, що назву без його дозволу. Це Енвер Ізмайлов (гітарист-віртуоз, композитор, народний артист України. — «ВЗ»).

— Музичним школам вже щось із зібраних інструментів передали?

— Ще ні, не дійшли. Навчальний рік закінчився. Думаю, ближче до нового сконтактуємося з директорами і віддамо інструменти. А там хай вирішують, кому з діток їх передати. Є школи-інтернати для обдарованих дітей. Там не всі ж із забезпечених сімей. А інструменти дорого кош­тують.