Ревматоїдний артрит: коли власна імунна система стає ворогом

Спеціалісти припускають, що каталізаторами виступають віруси та бактерії. Запустити розвиток хвороби можуть травми, алергічні реакції. Захворювання також провокують гормональні перебудови у жінок, тривале пере­охолодження, робота на шкідливих виробництвах, сильний стрес. Хво­роба частіше вражає жінок віком від 35 до 55 років. У чоловіків, за ста­тистикою, патологія трапляється втричі рідше й у старшому віці.

Симптоми. Часто початкові симптоми сприймаються як на­слідки застуди, хронічної втоми або авітамінозу. Варто звернутися до лікаря-ревматолога за появи таких симптомів:

• постійна м’язова слабкість;
• зниження ваги;
• набряки та почервоніння в ді­лянці суглобів;
• підвищена стомлюваність;
• скутість суглобів вранці протя­гом години і більше, що минає про­тягом дня;
• збільшення лімфовузлів;
• незначне підвищення темпе­ратури;
• пітливість;
• болі в суглобах ночами або в момент прокидання;
• оніміння кінцівок.

Особливість ревматоїдного ар­триту у тому, що частини тіла ура­жаються симетрично. Запалення охоплює саме парні суглоби кінці­вок. З розвитком хвороби спостері­гаються такі специфічні ознаки:

• суглобові деформації, що ви­никають через м’язові контрактури, тобто обмеження рухів у зчлену­ваннях;
• суглобові девіації. Це стани, у яких суглоб зсувається щодо се­рединної осі;
• через зміни в нервовій систе­мі в руках і ногах відчувається свер­біж, оніміння, мерзлякуватість;
• спочатку уражаються дрібні суглоби, потім великі;
• на тяжкій стадії ревматоїдно­го артриту розвиваються анкілози, через які суглоби стають нерухоми­ми;
• у ранкові години пацієнти від­чувають біль та кульгавість сугло­бів;
• під шкірою у місцях згинання з’являються щільні ревматичні під­шкірні вузлики;
• за частих загострень патоло­гія поширюється на внутрішні орга­ни, викликаючи вторинні порушен­ня у роботі серця, нирок, легенів, кишечнику тощо.

Діагностика. Після збору анам­незу призначаються аналізи крові, а саме:

• загальний аналіз крові роз­горнутий;
• ревмопроби кількісно (СРП, РФ, АСЛО, серомукоїд);
• антитіла IgG до циклічного ци­трулінового пептиду та віментину;
• HLA B27.

Проводяться рентгенологічні дослідження, а саме рентгеногра­фія кистей. Додаткові інстру­ментальні дослідження признача­ють у таких випадках:

• скутість рухів у ранковий час доби;
• діагностований артрит сугло­бів кисті;
• наявність ревматоїдних вуз­ликів;
• наявність артриту у більш ніж двох суглобах;
• виявлення ревматоїдного фактора у сироватці крові;
• симетричний артрит;
• зміни, виявлені рентгеноло­гічним дослідженням.

Лікування. Комплексне ліку­вання ревматоїдного артриту поля­гає у застосуванні:

• дієти;
• медикаментозної терапії;
• фізіопроцедур;
• хірургічних втручань.

Лікар-ревматолог призначає особливу дієту. Після того, як заго­стрення минуло, через півтора-два тижні, можна збільшити кількість солі та рідини. У період неактивної фази артриту буде корисно дотри­муватись білкової дієти з кількістю білка не менш ніж 80−90 г на добу. А ось від простих вуглеводів і кофеї­новмісних напоїв краще відмовити­ся зовсім

Медикаментозне лікування за­лежить від стадії захворювання та добирається індивідуально для кожного пацієнта. Використовують базисну терапію із застосуванням метотрексату, гідроксихлорохінів, метилпреднізолону та терапію не­стероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) (целекоксиб, мелоксикам, німесулід тощо).

Сучасним лікуванням ревма­тоїдного артриту є застосування біологічної терапії анти-TNFa пре­паратами (інфліксимаб, адаліму­маб, устекінумаб тощо). Хірургічне лікування показане у тих випадках, коли медикаментозна терапія не ефективна. Ревматоїдний артрит на ранніх стадіях піддається ліку­ванню за умови суворого виконан­ня пацієнтом усіх призначень ліка­ря.

Мирон Кулик.