«У другому турі президентських виборів в Україні ми не побачимо Зеленського…»

— Почати розмову хочу із резонансної заяви Володимира Зеленського про білорусь, яка начебто готує напад на північний захід України. Зеленський погрожує лукашенкові «подіями у Венесуелі». На своїй сторінці президент України написав: «За даними розвідки, у білорусі відбувається розбудова доріг до території України. росія вкотре пробуватиме втягнути у свою війну білорусь. Характер і наслідки нещодавніх подій у Венесуелі повинні стримати керівництво білорусі від помилок».

І тут у мене два питання. Перше: чи справді готується напад на північну та північно-західні області України, тобто Рівненську та Волинську? Друге: чи Зеленський має можливість викрасти лукашенка?

— Ніякого нападу з боку білорусі не буде. білоруська армія — це 20 тисяч осіб. У нас вздовж кордонів стоїть більше, не кажучи вже про величезні мінні поля, які, на відміну від Чонгара, повністю перекрили дороги і Рівненської, і Волинської областей. лукашенко чудово розуміє, що один день роботи нашого Мадяра достатньо, щоб економіка білорусі закінчилася (має на увазі дронові атаки. — Авт.). Вона тримається на одному нафтопереробному заводі, одному хімічному заводі і одному машинобудівному. Крапка. Заяви Зеленського — це сигнал Трампу. Саме тому там згаданий знайомий Трампу персонаж — Мадуро. лукашенко останні пів року позиціонував себе перед трампістами як об'єктивний спостерігач, який хоче допомогти закінчити війну двом своїм друзям — путіну і Зеленському. Ця лінія знайшла своє відображення під час зустрічі путіна і Трампа на Алясці - мир ціною здачі Донбасу. І саме цю лінію Зеленський, як може, підриває. І правильно робить. Цей месидж має означати для Трампа, що лукашенко ніякий не сторонній спостерігач. Він — маріонетка путіна, яка дала свою територію задля початку війни.

— У Німеччині на недавній зустрічі з канцлером Фрідріхом Мерцом Зеленський заявив, що українські чоловіки призивного віку мають бути повернені в Україну за сприяння німецької влади. Багато хто з аналітиків сказав: «Можливо, Зеленський насамперед повернув би своїх друзів-корупціонерів, наприклад, учасників „міндічгейту“, або депутатів від „Слуги народу“, які спокійно перетнули кордон».

— Я б насамперед хотів почути від президента, хто відповість за 400 000 військовозобов'язаних чоловіків, які після введення заборони на виїзд з України опинилися в країнах ЄС. Це 100 повномасштабних бригад. Ми ж знаємо, скільки коштує вивести нелегально чоловіка за кордон? Нам цю інформацію надала депутатка «Слуги народу», яку НАБУ взяло під час спроби викинути ці гроші через паркан. Це від семи на початку війни до 10 000 доларів. Є, правда, чемпіони, які беруть більше, але зупинимося на середній цифрі. 400 000 множимо на 10 000. І це 4 млрд доларів! Створена ціла мафіозна система, система шлагбаум, знайома нам від пана Міндіча, який збирав гроші і передавав їх нагору, залишаючи якісь сльози на кожному поверсі цієї мафіозної піраміди. Суми вражають, бездіяльність влади також. Також я б дуже хотів, щоб хтось підказав президенту, що не існує юридичного механізму повернення українців з-за кордону. Повернення чоловіків, навіть нелегалів, з країн ЄС у воюючу країну забороняє їхнє законодавство.

— А чому Мерц йому підігрував на спільній пресконференції?

— Мерц, на відміну від більшості інших лідерів країн ЄС, говорить жорстку і неприємну для нас правду. Наприклад, що Україна повинна воювати ще щонайменше два роки. Німці нарешті усвідомили реальність загрози росії. Порахували все, що в них є на військових складах, і заплакали. Там майже нічого немає, окрім авіації. Авіація у них в рази більша, ніж у росії. І зрозуміли, що їм потрібен бронежилет, допоки не створять фортецю ЄС. Таким бронежилетом розглядають Україну і українців, яким позичають, по суті, не свої гроші. А під заставу заморожених російських активів — 90 млрд на два роки. Ще раз — на два роки війни. Це 45 плюс 45. 45 діляться на 15 — на соціалку бюджетникам: пенсіонерам, медикам, вчителям. І 30 — на війну у вигляді техніки та боєприпасів, які будуть виготовляти їхні заводи. У цьому раціональний розрахунок: українці воюють, ЄС фінансує.

— Ще одна резонансна подія останніх днів — фіаско Орбана на виборах в Угорщині. Це може стати такою собі відправною точкою чи чорною міткою для авторитарних чи тоталітарних режимів у світі? Чи це єдина така історія, такий прецедент?

— Можливо, це початок падіння нового виду авторитаристів. Є класна книжка. Її написали два британські автори, прізвищ не пригадаю. Там йдеться про те, що колишні диктатори у вигляді сталіна, гітлера, мао чи полпота — вже відійшли у минуле. В сучасних країнах, за винятком Північної Кореї, таких диктаторів уже немає. Є хитріші диктатори, які мають майже таку саму владу, але діють іншими методами. У цій книжці Орбан згадується разів зі сто. Там йдеться про методи цих нових сучасних диктаторів, які маніпулюють ЗМІ, судами, підкуповують виборців, створюють фейкові організації, дискредитують опозицію тощо. Ця книжка писалася під час повномасштабного вторгнення і нашої війни з росією. Тому Зеленського там не згадують, бо у цей момент це не зовсім актуально, але хто буде читати цю книжку, впізнає і сучасну українську владу. У цьому моя відповідь. З партії Орбана на знак протесту проти певних дій виходить його молодий «Льоша Гончаренко», який називається Петер Мадяр. Яскравий активіст, який вміє говорити з людьми, який заявляє, що так далі бути не може, потрібне перезавантаження країни. Я трошки пожартував про Льошу…

— Ну так, бо Льоша зовсім з іншої політичної сили…

— Суть в іншому. Популізм можна перемогти тільки популізмом. Без нього, на жаль, не обійтися. Перша тригерна тема, щоб показати неприпустимість продовження влади авторитарного популіста, такого як Орбан, це корупція, тобто протидія корупції. Я зараз скажу, а ви подумаєте, чи вам це щось нагадує. Олігарх номер один з 2010 року, коли до влади прийшов Орбан, такий собі Лерінц Месарош, якого називають «гаманцем Орбана», свого часу був слюсарем газових труб для житлових будинків і сантехніком для водяних. Цей слюсар-сантехнік тепер має статки 4,5 млрд євро. На чому заробив? Велике угорське будівництво. Другий олігарх Лавло Сій — статки 1,5 млрд євро. Його фірма називається «Дюна Асфальт». До приходу Орбана фірма освоїла 250 млн євро, а після приходу Орбана — 8 млрд євро. І третій їхній олігарх, зять Орбана, Іштван Тіборц, який має банки, нерухомість і навіть влип у величезний скандал з європейськими ґрантами, бо займався монопольним освітленням міст, вигравав усі відповідні тендери. Усі ці гроші, приблизно 30 млн євро, Європейська аудиторська компанія визнала «корупційно витраченими». Угорське суспільство дістав цей непотизм.

Друга тема також дуже щось нагадує. Всі друзі Орбана, а також всі ті, хто не хотів стати ворогом, свої медіа здали в єдиний концерн, який називається «Кесма». І той сантехнік-олігарх платив туди гроші для того, щоб «чесні і непідкупні» журналісти писали виключно позитив про владу.

І третя проблема — повний контроль правоохоронної і судової системи. Тут угорці пішли навіть далі, ніж Портнов з Татаровим. Вони створили центр управління судами, які мали повноваження призначати суддів, переводити їх зі суду в суд. А головне — розподіляти справи за конкретними судами.
Єдине, що відрізняє Орбана від Зеленського, що Орбан заглядав в очі путіну і в силу географії домовився з ним. А ми в силу географії стали жертвою путіна і мусимо чекати закінчення війни, щоб зробити те, що зробили угорці.
На жаль, Орбан нікуди не дінеться. Він як роздута жаба, що пускає гази у себе, потім почне їх пускати навколо. І перше питання, яке буде псувати повітря новій владі, це улюблене імперське угорське питання — захист національних меншин. І тут до України Угорщина матиме вічні претензії. Опозиція буде на цьому спекулювати і критикувати Мадяра, відтак Мадяр буде змушений піклуватися про українських угорців у Закарпатті.

— Хочу запитати про Кирила Буданова. Цими днями до нього була прикута особлива увага з огляду на його 100 днів на посаді голови Офісу президента. Щоправда, багато хто каже, що він очолив офіс Єрмака, оскільки жодну людину з обойми Єрмака не звільнив. «Блумберг» написав велику статтю про Буданова під промовистим заголовком «Від героя війни до політика. Помічник Зеленського виходить з тіні». У статті, зокрема, пишуть, що Буданов входить у трійку рейтингу на посаду президента після Залужного і Усика. Зеленський лише четвертий…

— 100 днів Буданова на новій посаді відзначалися якраз подібного роду публікаціями як у закордонній, так і в українській пресі.

— Тобто це замовна публікація?

— Скажімо так, бажана для іменинника. Я б не сказав, що Буданов вийшов з тіні, бо, на відміну від інших розвідників світу, він дав більше інтерв'ю, ніж вони всі разом узяті. Він завжди був помітним, щоправда, не завжди точним. Його прогнози часто не відповідали дійсності, але при цьому він завжди був достатньо самостійним у своєму позиціонуванні. Він став політичною фігурою ще до переходу на політичну посаду. У нього є амбіції. Коли Зеленський вирішив загасити скандал з мегакорупцією в Україні, він у примусово-наказовому порядку призначив на місце Єрмака керівника розвідки Буданова. Той відразу зрозумів, чим це пахне. Йому навіть не дали взяти когось із команди зі собою. Ба більше, на його місце призначили людину Єрмака. Буданов розуміє, що має на себе взяти все, не маючи можливості реалізації свого бачення в українській політиці. Тому він наривається на відставку. Він знає, що українці люблять, по-перше, тих, хто виглядає героїчно, по-друге, хто має свою точку зору і, по-третє, яким не дали реалізуватися. Він хоче, щоб його зняли. Тому поїздка Зеленського з Будановим у Закарпаття на форум регіональних еліт відзначилася абсолютно не цікавим сиропом на самій зустрічі. Ми там не почули нічого. Я очікував, що президент серйозно поговорить із представниками міст-мільйонників, які там зібралися. Наприклад, у нас є п’ятірка міст — Вінниця, Чернігів, Хмельницький, Київ, Кропивницький, які віддали понад 10% своїх бюджетів на ЗСУ.

Їх варто було б хоча б похвалити. Але є приклади, хто віддає найменше. Серед них Ужгород — 2%, Львів — 5%, Луцьк — 5%, Франківськ — 5%, Полтава — 1,6%. Тим часом Буданов поїхав кудись вбік і зробив заяву, що, виявляється, московський патріархат — це, в принципі, не так уже й погано. Бо він уже поміняв назву. Так і срср поміняв назву, і партія регіонів поміняла назву. московська церква з часів Хмельницького є головним агентом кремля. Буданов не може цього не знати хоча б через те, де він нещодавно працював. Це була перша його заява в руслі трампістів, які розповідають з подачі москви байки про переслідування православних християн в Україні. Далі заява про те, що українські дрони — нічого особливого, ми просто користувачі китайських запчастин. І це знову лягає в русло американських заяв про те, що купуйте краще американські. Вони, правда, у 120 разів дорожчі, але, мовляв, надійні. І третя заява, що мир може бути дуже швидко, якщо ми всі зможемо об'єднатися навколо точки біфуркації. Тобто на неприємній темі для нас. І найцікавіше — всі три заяви ідуть поперек офіційної позиції Зеленського. Я, звичайно, глибоко сумніваюсь, що він проникнутий духом боротьби з російською церквою, але офіційна позиція президента під тиском суспільної думки зовсім інша. І щодо дронів, і здачі територій також. Тому я це розшифровую як бажання «вийти з тіні» команди Зеленського. Бажано через звільнення.

— А чи не продає він себе Трампу у такий спосіб?

— Він давно це зробив. Слово «продати» недобре. Давно себе презентував. І кастинг виграв. Але пригадаймо хоч одну країну, де позиція Трампа привела до перемоги його ставленика. Позиція Америки важлива для лідера держави, але не для того, щоб тебе обрали. Виглядає так, що у другому турі президентських виборів в Україні ми не побачимо Зеленського, а побачимо двох генералів — Залужного і Буданова.

— Насамкінець розвідка донесла (і це не Буданов), що ти написав книгу. Що це за твір: художній чи документальний?

— У моєї дружини виявився ювілей, і вона мене витягнула на сімейний відпочинок. А для мене більше трьох днів відпочинку — це надзвичайна ситуація. От я і написав книжку. Але вона не про політику у чистому вигляді. Вона називається «Птах і Фікус. Смертельна відпустка». Цю книжку я писав для солдатів. Переді мною були очі і погляди тих, з ким я служив, які постійно питали, чому так чи інакше повелося в Україні. Чому сталося те і те? Чому іде війна? Як це може закінчитися? І де наша сила в майбутньому?". Коротко сюжет: два солдати прокинулися, їх викрав тибетський лама, який хоче їхні душі переселити в армію роботів, щоб завоювати весь світ і відновити систему Чингісхана, коли за єдиним митним документом з Пекіна до Парижа можна було торгувати китайськими товарами. А солдати всіх перемагають і тікають з допомогою американців. Однак виявилось, що ті збираються з допомогою штучного інтелекту зняти з них цифрову копію і влити у клони, в армію клонів, які мають загнати Китай на своє місце.

— Чекаю на примірник книжки з підписом автора.

— Легко, бо видавництво вирішило розраховуватися зі мною книжкою. Підозрюю, що вони перечитали цю книжку і зрозуміли, і деякі уроки з неї винесли. Вирішили мені не платити гонорар, а віддати книжками (сміється).