«Замість того, щоб об'єднати країну навколо збереження державності, влада готується до виборів»

«Чим я відрізняюся від Зеленського? Всім!»

— Якою, на вашу думку, є принципова різниця між президентом Порошенком та президентом Зеленським?

— Ніколи не вірте у те, що президенти кажуть самі про себе, не вірте, що вам показують у фільмах, розповідають у відосиках чи вечірніх зверненнях або тік-токах, судіть їх за плодами їхніми. Я був президентом п’ять років. Зробив за п’ять років все, що міг, нехай будь-хто в таких умовах спробує зробити краще. Це перефраз римських консулів, яким вони закінчували свою звітну промову, передаючи повноваження наступникові.

Пишаюся тим, що вдалося запровадити унікальні реформи. Сьогодні згадували разом з нашими військовими, якою була армія, якою була європейська інтеграція, якою була децентралізація, якими були антикорупційні інституції тощо. Це зробили я і моя команда. Громадськість, активісти допомагали.

Якщо громадськість або хтось претендує на те, що це все їхня заслуга, що я робив ці реформи під їхнім тиском, то де ви всі зараз? Зробіть це зараз! Чому зараз ви всі, перепрошую, поховалися по норах? Чим ми відрізняємося? Якщо одним словом — всім! У нас немає нічого спільного. Чим ще пишаюся, що мені вдалося зберегти державу, не допустити повномасштабного вторгнення. Хоча велика війна висіла дамокловим мечем з червня-липня 2014 року, коли Україна не мала ні армії, ні грошей, ні економіки, ні потужної міжнародної коаліції. І була приречена. Ми, по суті, вичавили, виторгували п’ять років, за яких робили все від нас залежне, щоб побудувати незалежну Українську державу. Насамперед відродити українську армію. На жаль, згодом декілька років були втрачені…

— Наскільки близькою є небезпека перетворення України в авторитарну державу? Адже прояви авторитаризму, на жаль, бачимо з перших хвилин президентства Зеленського. І як запобігти такому сценарію?

— Я робив максимум, щоб не допустити авторитаризму. Знаєте, в чому це полягає? Не лише у розвитку демократичних інституцій, не у дотриманні свободи слова, не в розвитку нашої мови — ви пам’ятаєте і квоти на українську музику, і квоти на українське кіно… Ми виховували націю, народжували націю. До 2014 року у нас, на жаль, все ще домінував «совок». Без зайвої скромності можу наголосити, що народжувалась держава. І була спокуса скористатися воєнним станом, щоб, наприклад, запровадити воєнну цензуру…

Я займався державотворенням. За час мого президентства були внесені зміни до Конституції, які зобов’язують будь-яку українську владу рухати країну до Європейського Союзу і до повномасштабного, всеохоплюючого членства у НАТО. Це незворотні зміни. Оскільки недемократичну державу в Європейський Союз не приймуть. Тут ні в кого не має бути жодних ілюзій. Свобода слова, верховенство права, незалежність суддів, незалежність громадських організацій, права людини — це фундамент, на якому стоїть демократична держава.

На жаль, для чинної влади — це все порожні звуки. Вони не розуміють важливості цього. Натомість бачимо зловживання воєнним станом, бачимо політичну цензуру, позасудову, антиконституційну розправу над політичними опонентами. Це все веде до руйнації держави.

«Трамп, можливо, не проукраїнський, але точно не проросійський. Він — проамериканський»

— Яке ваше ставлення до Дональда Трампа і його політики щодо України?

— У лютому у Вашингтоні в Овальному кабінеті Білого дому хтось намагався знімати відосик і таким чином спробувати мобілізувати український електорат, додати собі у рейтингу. Мовляв, ми круті і покажемо Трампу середній палець! З точки зору піару вони виграли — отримали додаткові 2,5% рейтингу, при цьому зруйнували паростки довіри. І надалі уже нікому не потрібна угода про корисні копалини, і далі - жорстка позиція американського керівництва щодо членства України в НАТО.

Якою була реакція української влади? Дуже шкідлива антиамериканська істерія, яка лунала з кожної праски. Всі кричали, що Трамп продався путіну, що Трамп — проросійський, що зрадив Україну. Мовляв, «ми їм покажемо»! Покажіть! Як наслідок, втрачені життя солдат, які гинуть без американських розвідданих, без американської зброї, без американських грошей, без американських технологій. Я, як президент України, з Трампом працював понад три роки.

При Трампові Україна отримала першу смертельну зброю, при Трампові, за його дорученням, була підписана Кримська декларація, що США ніколи не визнають за росією статус окупованого Криму. Я точно знаю, що Трамп, можливо, не проукраїнський, але точно не проросійський. Він — проамериканський. У своєму розумінні. І для доказу того, що він не є проросійським, наведу декілька фактів, які чомусь замовчує українська пропаганда. Бо «Єдиний марафон» — це не журналістика, це пропаганда.

Перша позиція — потужного удару по путіну Трамп завдав одразу ж після того, як переміг на виборах у листопаді 2024 року, коли російських радників, як шавок, викинули з Сирії. А це був форпост, найбільша військова присутність російської федерації в Сирії. Друга позиція — Трамп розбив союзника росії Іран. Іран — відвертий ворог України, бо всі шахеди, які вбивають мирних мешканців і руйнують промислові об'єкти, лікарні, університети тощо, виробляли на іранських заводах. Трамп і лише потім прем'єр Ізраїлю Натаньягу зруйнували заводи з виробництва шахедів і ракет, і зруйнували, сподіваюся, потужності зі збагачення урану.

Нагадаю, одразу після атаки Хамасу на Ізраїль понад половина членів кнесету (ізраїльський парламент. — Авт.) виїхали і понад місяць були присутні на переговорах з кожним знайомим членом американського конгресу. Для нас також життєво необхідно боротися за американський конгрес. І що при цьому робить українська влада? Не випускає Порошенка за кордон на переговори, а посилає туди тих, з ким американці навіть руку тиснути відмовляються. Принципова комунікаційна проблема групи з 5−6 менеджерів Зеленського-Єрмака, що перед ними в

Америці зачинили усі двері. А велику ціну за це платять українці. Комунікацію з американцями треба було робити через парламентську дипломатію, А її було зруйновано. Перше, що зробив Натаньягу після атаки Хамасу 7 жовтня, — створив уряд національної єдності, коли кнесет має об'єднатися для того, щоб захистити державу і забезпечити перемогу у війні. Що робить президент Зеленський від початку великої війни? З точністю до навпаки. Може, не треба так багато колесити по світу, а з'їздити в Єрусалим? Щоб не тільки помолитися, що також не буде зайвим, а повчитися досвіду Ізраїлю. Наше завдання у відносинах з Америкою — знайти інтерес Трампа, щоб у перемозі України у цій війні був інтерес народу, держави США і його президента.

Я не хочу казати вам, що ситуація безвихідна, але з кожним днем ціна, яку заплатить Україна через некомпетентність влади, буде вищою і вищою. Чому так відбувається? Бо влада замість того, щоб боротися з путіним, бореться з Порошенком. Бо влада замість того, щоб об'єднати країну навколо збереження української державності, готується до виборів. І в рамках підготовки до виборів вона зачищає політичне поле, прибирає опонентів і, фальсифікуючи вибори, сподівається залишитись при владі. У мене для них погана новина. За всю історію української державності кожен, хто вважав, що точно зможе сфальсифікувати вибори, дуже погано закінчив.

«Влада замість того, щоб боротися з путіним, бореться з Порошенком»

— А ви для себе розумієте, чому Зеленський вас так ненавидить?

— Чому Зеленський сповідує щодо мене тваринну ненависть, треба запитати його. Вона якась біологічна, на підсвідомості. Дозвольте, я зараз звернуся прямо до Зеленського. Володимире Олександровичу, запевняю вас, ваш ворог сидить не у цьому кріслі, а в кремлі, і його ім'я не Порошенко, а путін. І якщо ми не об'єднаємося, то мій ворог і, запевняю вас, ваш ворог — путін — може перемогти! Ми з вами повинні цього не допустити.

— Попри те, що вам заблокували рахунки через накладення на вас санкцій, ви продовжуєте допомагати армії. Як вам це вдається?

— Розкрию таємницю, оскільки не боюся цієї влади. Коли гроші заморозили на моїх рахунках, ми використовуємо рахунки моєї дружини Марини. На жаль, через запровадження санкцій страждає не родина Порошенка, свої побутові проблеми ми якось вирішимо. Страждає армія, страждають воїни. І за це буду боротися і перемагати.

— Про особисте. Знаю, ви захоплюєтесь мотоциклами. Звідки така любов до байкерства?

— Треба мати механізм скидання негативної енергії, викиду емоцій. Байкери мене зрозуміють. Спробуйте, не пошкодуєте.

— Насамкінець, ваші улюблені книжка і кіно?

— Я багато читаю, тому не можу сказати, що маю одну улюблену. Ну добре. Коли я мав 16 чи 17 років, книжка, яка була ідеологічно близькою, це Айн Ренд «Атлант розправив плечі». Це була світоглядно антикомуністична книга, яка певним чином тоді ще юному Порошенку допомогла сформувати та знайти відповіді на питання щодо стратегії розвитку життя. Якщо про фільм, то сильне враження справила стрічка «Не дивись угору». Вона має пряме і безпосереднє відношення до сучасної української дійсності.

— Сто відсотків. Я коли його подивилась (а це якраз було після виборів 2019 року), було враження, що вони про нас його знімали…

Розмовляла Наталія БАЛЮК