«Люди у стані наркотичного сп’яніння штани спускають, вибігають на дорогу… Курточкою махають безперестанку…»

Чотири місяці тому на вул. Городоцькій, 207 (неподалік Львівського жиркомбінату) відкрили аптечний пункт. З того часу туди не заростає «народна стежка…». Кількість наркозалежних людей, які відвідують цей аптечний пункт, лякає мешканців навколишніх будинків…

Я, до речі, часто ходжу пішки з роботи від ТЦ «Скриня» догори по вул. Городоцькій. Раніше мені на зустріч могли йти двоє-троє людей у стані наркотичного сп’яніння. Але тепер їх можна побачити цілими групами — чоловіки і жінки, яким на вигляд не більше 40…

Часто-густо «ловлять кайф» прямо посеред дороги. Днями я зустрілася поглядом з жіночкою, яка бачила те саме, що і я, її обличчя охопив жах… Наркоман наче завис у повітрі, ноги та руки зігнуті, рот відкритий…

Цей шлях від «Скрині» наче якась «дорога смерті»…

Поряд з аптечним пунктом — ремонт одягу, взуттєвий магазин… Люди, які живуть неподалік, мені розповіли, що бояться підійматися сходами, аби дістатися до магазину. Іноді наркозалежні сидять на тих сходах і випивають. Заходити в аптеку взагалі лячно. Так само, як і триматися за поручні на тих сходах…

Люди бояться зустрічатися поглядом з цими людьми. Не знають, що від них чекати…

«Одні штани спускають, інші вибігають на дорогу, — розповідає пані Світлана, яка живе неподалік і щодня спостерігає за тим, що там відбувається. —  Інший курточкою махає безперестанку…».

Мешканці кажуть: влітку темніє пізніше, а що буде взимку — навіть бояться подумати. Ходити цією дорогою реально страшно.

«Туди часто приїжджає поліція, — продовжує розмову пані Світлана. — Я підійшла до поліціянтки і запитала: «Куди нам звернутися? Страшно йти з роботи чи на роботу!». Вона відповіла: «Ми зараз цим займаємося».

Не видно, щоб там хтось чимось займався…".

Мешканці розповіли, що минулого тижня знову було багато поліції. Навколо все прибирали. Говорили навіть, що в аптечний пункт має приїхати міський голова Львова Андрій Садовий. Але чи приїжджав мер — ніхто не знає…

«Я бачила якось, як поліцейські одягнули рукавички (зі сторони ремонту одягу) і щось шукали на землі… Мешканці одного з навколишніх будинків не раз жалілися, що у під'їзді лежать шприци…», — каже ще одна мешканка цієї вулиці пані Олена.

«Коли вони (наркозалежні) виходять з аптеки, у них приспущені ноги і руки, стоять з відкритим ротом — це настільки страшно, що я не можу вам того передати… Багато людей цією дорогою йде у «Теплокомуненерго, діти ходять в школу, поряд — училище», — каже пані Світлана.

Якось я зайшла в цей аптечний пункт. Там моторошно було перебувати… Одні наркозалежні стояли в черзі по таблетки, інші заходили в аптеку — виходили… Ніби якийсь фільм жахів…

Я представилася журналісткою. Провізор пояснила, що вони (наркозалежні) ходять у медичний центр і рукою вказала на двері.

Прямо в аптеці є кімнатка. На медичний центр мало схожа…

«Там їм (наркозалежним) надають допомогу. Це приватний медичний центр, — зауважила провізор. —  Я не маю права надавати інформацію».

До мене вийшов охоронець з цього центру. Я запитала, де можна прочитати інформацію про цей заклад? Він рукою вказав на стенд «Куток споживача». Я зробила фото.

На стенді описані правила відпуску рецептурних лікарських засобів, а також є безкоштовні цілодобові «телефони довіри» з питань ВІЛ/СНІДу, туберкульозу та цукрового діабету…

Це місце справді моторошне…