Зеленський зрозумів: Єрмак буде тонути і потягне його за собою
Політичним землетрусом можна назвати звільнення з посади керівника Офісу президента України Андрія Єрмака. Володимир Зеленський відправив у відставку свого найближчого соратника, людину, без якої не ухвалював жодного рішення упродовж останніх п’яти років і дев’яти місяців. «Послав в аут» особу, яка була його правою рукою, його очима, вухами, рупором. Яку вважав основним із «п'яти-шести ефективних менеджерів». Єрмак був своєрідним навігатором політичної кар'єри Зеленського
Але, як часто трапляється, через хибні стартові установки цей «навігатор» дав збій. Отож потрібне буде перезавантаження…
З перших днів своєї присутності на Банковій Єрмак став об'єктом жорсткої критики, подразником для громадянського суспільства. І для цього він сам створив багато передумов. Глава президентської канцелярії незаконно перебрав на себе чужі повноваження: впливав на уряд, парламент, судову гілку влади, силові органи, тиснув на антикорупційні структури, пресував опозицію, замкнув на собі всі кадрові питання у державному апараті, зокрема призначення голів адміністрацій, втручався у дипломатичні питання. Українці пам’ятають, як 2020 року нардеп Лео Герос оприлюднив відеозаписи, на яких йдеться про можливу корупційну схему з призначенням на посади у державних органах. Серед тих, хто брав участь у цих хабарних оборудках, за словами парламентарія, фігурував і брат Єрмака…
Тому не було надто великою несподіванкою почути, що права рука президента замішана у корупційному мегаскандалі, який назвали «МіндічҐейтом». За попередніми даними, на записах, що їх таємно зробили детективи НАБУ, прослуховуючи бізнес-партнера президента Тимура Міндіча та інших членів організованого злочинного угруповання, чути голос Єрмака. Він начебто цікавиться маєтками, один з яких (є така підозра) будували для нього за багатомільйонні «відкати» з «Енергоатому», які практикував Міндіч. На записах НАБУ Єрмак фігурує як Алі-Баба…
У всемогутнього донедавна керівника президентської канцелярії співробітники НАБУ і САП провели обшуки, вилучили ноутбуки, телефони. Було підготовлено підозру. Але вручити її поки що не наважилися. Чому саме? Чи буде доведено до логічного завершення справу про корупцію у вищих ешелонах влади? Чи не спустять її на гальмах? Чи врешті-решт буде очищено від «єрмаківщини» систему державного управління в Україні, її політичну систему?
Відповіді на ці запитання будемо шукати у розмові з Ігорем Рейтеровичем, керівником політико-правових програм «Українського центру суспільного розвитку».
Корупціонер у владі - удар по репутації держави
— Протягом майже шести років спільної роботи на Банковій Зеленський горою стояв за Єрмака, відбивав атаки політичних опонентів, зарубіжних партнерів і журналістів. Казав: «Єрмак прийшов разом зі мною — зі мною він і піде». Чому Зеленському не вдалося врятувати Єрмака цього разу?
— Тут збіглося кілька чинників. З одного боку — негативне ставлення до голови Офісу президента різних політичних гравців, у тому числі тих, які представляють владу, входять до кола людей, наближених до президента. З іншого — несприйняття громадянського суспільства. Усі ці суб'єкти казали про те, що Єрмака треба міняти, бо ситуація стає чимдалі гіршою. Згідно із різними соціологічними опитуваннями, від 60% до 80% українців вважали, що Єрмак повинен піти зі своєї посади, бо приносить більше шкоди, ніж користі не тільки главі держави, а й Україні загалом. Останнє - найважливіше.
— Чи правда, що на цій відставці наполягали й американці? Як саме вони натиснули на Зеленського?
— Безумовно, був певний тиск з боку наших західних партнерів. Але він мав більше рекомендаційний характер. Наші союзники вказували на нездатність Єрмака працювати адекватно, впливати на ухвалення певних рішень з міжнародних питань. У медіа США постійно писали, що Єрмак не розуміє специфіки американської влади, відносин з нею, а відтак не сприяє порозумінню.
Велике значення мав і корупційний скандал. Перед президентом постав вибір: або він прибирає зі своєї команди Єрмака, або всі знатимуть, що в Офісі президента працює людина з підозрою від НАБУ. Для репутації глави держави це жахливо! Це колосальний удар по Зеленському.
— «Справа Міндіча», вочевидь, була тією останньою краплею, яка змусила Зеленського «потопити» Єрмака…
— Вона не була причиною, більше — приводом. Коли ця історія розкручувалася і відбулися обшуки, Зеленський зрозумів, що Єрмак, який буде тонути, тягнутиме його за собою.
Підозра Алі-Бабі все-таки буде
— Якщо за Єрмаком криються негарні справи з кримінальним шлейфом, чому НАБУ і САП досі не оголосили йому підозри? Чи нема тут якоїсь підкилимної угоди, змови, яка вдарить по довірі до антикорупційних органів? Ця потенційна угода — політична чи приватна?
— Думаю, Єрмаку все-таки вручать підозру. З нею зараз трохи затягують — можливо, обирають кваліфікацію вчиненого злочину. Можливо, у НАБУ і САП хочуть з’ясувати роль у цій справі ще якоїсь групи людей…
З’явилася інформація, що Єрмаку заборонили виїзд з України. Коли таке відбувається (а я схильний цій інформації довіряти), то тим самим правоохоронні органи позбавляють підозрюваного можливості втекти.
Підозра Єрмаку буде, але питання у тому, чи можна буде за нею притягнути ексголову ОПУ до відповідальності. Тим більше, якщо той виконає свою «обіцянку» — і піде в армію…
— Наскільки було б етично у цій ситуації прикриватися ЗСУ, війною?
— Мені здалося, це була саркастична заява. А можливо, Єрмак зробив її серйозно. Але ж він — не дурна людина! Прекрасно розуміє, що на своїй колишній посаді мав доступ до державної таємниці. Звісно, такі люди в ЗСУ можуть піти, але воювати не будуть. Тому що ніхто їх не пустить на передову — зважаючи на їхнє значення для росіян як, наприклад, військовополонених…
Можливо, в Єрмака є бажання заховатися в Збройних силах України. Але я не уявляю військової частини, яка, з огляду на пов’язані з ним скандали, захоче взяти Єрмака до себе. Хоча та ж Тетяна Чорновол запрошувала його у свій військовий підрозділ, запевняла, що «зробить з нього людину»…
Єрмак, очевидно, робив розрахунок на те, що коли стане військовослужбовцем, то НАБУ не зможе розслідувати пов’язану з ним справу — це робитиме ДБР. Дехто каже, що це неможливо, однак… ДБР — структура, підконтрольна Банковій.
— Столичні медіа натякають на певну «джентльменську» домовленість президента з НАБУ і САП «не педалювати» справу Єрмака — щоб не зашкодити нашим національним інтересам у такий важкий час. Цей чинник зіграв свою роль?
— Не впевнений. Боротьба з корупцією не ослаблює Україну. Навпаки, очищаючись від неї, ми тільки виграємо. Президент отримав можливість легше вийти зі складної ситуації, в яку потрапив, отримав можливість показати готовність до змін. Згадайте, що сказав минулого понеділка французький президент: у росії корупція колосальна, але про це ніхто не каже, бо там немає антикорупційних органів. А в Україні, за словами Макрона, вони є, відповідно, виконують свою роботу.
Тому, гадаю, історія з Єрмаком пішла більше «у плюс» Україні, ніж «у мінус». Тим більше — на віддалену перспективу. Це шанс перезавантажити систему влади, повернутися до парламентсько-президентської республіки. Чи скористаємося цим шансом? Питання поки що відкрите.
Утратив посаду, але може зберегти вплив
— Єрмак сказав, що його зрадили, зганьбили люди з найближчого оточення. Що за нього не заступилися. Кого при цьому мав на увазі?
— Виглядало так, що Єрмак натякав на президента. Бо не думаю, що у нього є якісь ближчі люди. Кажуть, у момент відставки вони на підвищених тонах розійшлися, а потім, правда, знову зустрілися, помирилися. На емоціях Єрмак міг багато різких речей наговорити. Очевидно, був упевнений, що за жодних обставин його не звільнять з посади. Але, виявляється, навіть такі «титани», як Єрмак, можуть упасти — і піднятися на колишню висоту їм тепер буде складно.
Утім… Можна піти з посади, але зберегти вплив. Чи зберіг його Єрмак, дізнаємося десь через місяць — аналізуючи кадрові призначення, які відбудуться у владі.
— Яким бачите найближче майбутнє Єрмака? Піде у бізнес? Повернеться у політику? Займеться юриспруденцією? Втече за кордон? Його призначать послом? Чи може Єрмак сісти за ґрати?
— Мені байдуже, яким буде його майбутнє. Якщо проти Єрмака відкриють справу, він, мабуть, якось доводитиме у судах свою невинуватість. Звісно, Єрмак хотів би й далі бути у політиці - але разом із Зеленським. Без нього в Єрмака ніяких політичних шансів немає. Не виключаю, що Єрмак зникне з політичного горизонту, не світитиметься. Ховатиметься від всього того, що було з ним раніше.
А може, все-таки зробить спробу якось повернутися у політичне життя. Це стане зрозуміло за найближчими кадровими призначеннями Зеленського — чи з’являться у владі нові «люди Єрмака».
— Єрмак вибудував жорстку авторитарну вертикаль управління у владі. Всі призначення відбувалися через нього. Всюди працювала його креатура. «Людьми Єрмака» були голови обласних і районних адміністрацій, керівники правоохоронних органів, держпідприємств, одіозні посли (напередодні відставки Єрмака послом у Сербії призначили колишнього секретаря РНБОУ Литвиненка, за плечима якого — академія фсб). Чи будуть після відставки Єрмака переглядати сумнівні призначення, зокрема — на зовнішньому треку? Чи буде зламано «єрмаківщину»? Чи робитиме це Зеленський?
— Це дізнаємося вже незабаром. У найближчий час побачимо, чи Зеленський візьметься за переформатування системи, чи «повилітають» з неї скомпрометовані особи…
У Зеленського може бути спокуса призначити керівником своєї канцелярії людину, яка спробує стару систему зберегти. Хоча поки що не бачу серед потенційних кандидатів тих, хто цю систему хоче під себе підім'яти. Можливо, на Банковій спробують збудувати щось нове. Але, очевидно, все не повинно зводитися до одного Єрмака. Питання до багатьох інших людей — починаючи від прем'єр-міністерки Юлії Свириденко, яка є його креатурою. Роботи залишається багато. Система отримала удар. Уже не функціонує так, як раніше. Є шанс її демонтувати. Подивимося, чи вийде.
— Хто з кандидатів вимальовується на вакантну посаду найбільше? Чи не буде це такий собі «Єрмак-2»?
— Ні, не буде. Зважаючи на те, як суспільство сприймає «єрмаківщину», складно буде повторювати стиль і методи роботи Єрмака. До того ж серед людей, яких Зеленський розглядає як можливого керівника ОПУ, я не бачу тих, хто міг би грати «нового Єрмака». Немає таких. Майбутній очільник президентської канцелярії буде трохи іншою фігурою. Для Зеленського її призначення — шанс повернутися до класичної моделі парламентської республіки. Це нагода продемонструвати, що ми вміємо робити висновки з помилок, і що далі робитимемо все правильно.
Чи скористається цією можливістю президент? Не знаю. Але побудувати систему «а-ля Єрмак"-2» вже неможливо. Для цього немає часу. І тепер зовсім інша ситуація.