Люди, які вийшли з картонками на підтримку Федорова, могли зіграти з ним дуже злий жарт

І тут не треба бути Веронікою Феншуй, щоб зрозуміти просту річ. Якщо президент сприймає когось як потенційного політичного конкурента, публічна демонстрація підтримки навряд чи працює на користь цієї людини.

Паралельно Верховна Рада спокійно йде на місячні канікули, не призначивши ні міністра оборони, ні міністра закордонних справ. У країні, яка щодня воює.

Президент призначає генерала Хмару виконуючим обов’язки. Особисто в мене дуже хороше враження від нього як від професіонала. Але в нас є Конституція, яка передбачає, що міністр оборони має бути цивільною особою.

Навіть якщо залишити це питання осторонь, виникає інше. Якщо Хмара переходить виконувати обов’язки міністра оборони, то хто тоді керує Службою безпеки України? Якщо Поклад — це ще більша концентрація силового блоку. Якщо ні — тоді хто персонально відповідає за один із ключових органів держави?

А потім президент коментує «картонний Майдан» і говорить, що ми боремося за демократію. І це правильні слова.

Але демократія — це не тільки можливість людям вийти на площу з картонкою. Демократія — це ще й готовність влади чути людей.

Бо коли після суспільної реакції нічого не змінюється, складається враження, що суспільству просто дозволили висловитися, щоб потім показати: рішення вже ухвалені, і ваша думка на них не впливає.

Щось мені це дуже нагадує.

Джерело