«Білого Орла» Зеленському вручив Дуда. Навроцький хоче відібрати…

У відповідь на цей крок Навроцький заявив, що домагатиметься позбавити Зеленського найвищої нагороди Польщі - ордена Білого Орла, якого тому вручив у Варшаві попередній президент Анджей Дуда. Така собі політична вендета. Набуває масштабів, руйнує наші братні зв’язки…

Польське МЗС викликало на розмову українського посла Василя Боднара, висловило йому протест. Після скандалу колишній посол Польщі в Україні Бартош Ціхоцький офіційно повернув український орден «За заслуги». З міської ратуші Любліна за рішенням місцевої влади знято прапор України. Серед радикальних кіл Польщі почастішали заклики «через Бандеру» заблокувати вступ України до Євросоюзу. Ці настрої підживив сам президент Навроцький, який заявив: «На жаль, президент Зеленський довів, що Україна, прославляючи бандитів і вбивць УПА, не готова бути частиною європейської родини…»

Тема національно-визвольного руху українців завжди була вкрай дражливою для польських політиків. Будь-яка згадка про Бандеру, Шухевича та інших керманичів ОУН, УПА викликає у них обурення. Тих, кого українці вважають героями, поляки називають «людобуйцамі». Дії ОУН, УПА визнано у Польщі «геноцидом», передбачено кримінальну відповідальність за пропаганду, вшанування…
В української влади, у наших науковців, рядових громадян є свій погляд на цю сторінку історії, і він відмінний від польської версії. Не один наш президент пробував знайти порозуміння з польською владою у цьому питанні. Свідчення цього — дозвіл на ексгумацію польських поховань в Україні. Але конфлікти, які притухали, знову спалахували з новою силою. Випадок з вшануванням Сил спецоперацій — тому підтвердження.

У польському суспільстві пристрасті закипають. Але серед гарячих голів є і ті, які на штучно загострену проблему дивляться тверезо. Наведемо цитати зі статті колишнього заступника головного редактора «Газети виборчої» Єжи Вуйціка. Заголовок його допису дуже промовистий — «Вимагати, щоб Київ посеред екзистенційного конфлікту ідеально скроїв свою політику пам’яті під чутливість Варшави, — це інфантильність». А ось цитати із цього матеріалу:

«Другим фундаментом польського обурення є патерналістський шантаж: „Україна не увійде до Європейського Союзу з Бандерою“. Чуючи ці слова з уст польських політиків та коментаторів, важко не помітити в них разючої асиметрії та подвійних стандартів. Вимога від української держави створити бездоганний, ідеально скроєний під польську чутливість пантеон героїв на шляху до європейських структур — тоді як ми самі увійшли до них із гігантським багажем власних, украй похмурих і контроверсійних постатей — це чисте лицемірство…».
Єжи Вуйцік зазначає, що «польська політика пам’яті останніх десятиліть надає аж надто багато доказів того, як вибірково ми ставимося до поняття моральної чистоти національних героїв». І наводить приклад вшанування кількох суперечливих особистостей:

«Роман Дмовський. Головний архітектор польського націоналізму, чий глибокий, системний антисемітизм становив фундамент політичної думки, має сьогодні у Варшаві свій пам’ятник, кільцеву розв’язку та залізничний вокзал. Його постать є елементом офіційного, державного культу. У 2004 році нікому в Брюсселі, Парижі чи Берліні не спало на думку блокувати вступ Польщі через присутність Дмовського в пантеоні батьків незалежності, попри те, що його погляди явно суперечили повоєнним європейським цінностям.
Свєнтокшиська бригада польських Національних збройних сил (Brygada Swiеtokrzyska; „бригада Святого Хреста“). Формування, яке наприкінці Другої світової війни пішло на відкриту, тактичну колаборацію з Третім Рейхом і відступало на Захід під опікою та за логістичної підтримки вермахту, дочекалося у сучасній польській державі офіційних вшанувань, присутності на державних урочистостях і комбатантського статусу».

І ще дуже важлива цитата польського журналіста-видавця: «В українській суспільній свідомості традиція УПА функціонує сьогодні майже виключно як символ незламної боротьби з Москвою, а не як посилання до антипольської етнічної чистки на Волині. Сучасне українське суспільство, виголошуючи ці гасла, думає про солдатів, які захищають Бахмут чи Харків, а не про події понад 80-річної давнини».

А щодо ордена Білого Орла. 5 квітня 2023 року, приймаючи цю відзнаку з рук Анджея Дуди, Володимир Зеленський казав: «Ця нагорода адресована народу України, нашим військовим, які боронять нашу державу, нашу незалежність, і точно виборють перемогу для України, для Польщі, для всієї Європи та світу». Отже, якщо забирати цей орден, це означатиме зневагу того, що роблять народ України та його воїни і для Польщі… І стане пасом російській пропаганді, яка цим прикрим скандалом битиме одночасно і по українцях, і по поляках…