Директор ДБР Труба запевняв Банкову, що засадити «Пороха» – справа для нього «пріоритетна»...

Здавалося, після «плівок Мельниченка», «жучка» в акваріумі Холодницького" наші небожителі у високих кабінетах назавжди зарубають собі на носі, що їх покликання — шанувати закон, служити народу. Та ба! І за шостого президента візантійщина, нехтування правом, обов’язком, мораллю й честю стали нормою, сумними реаліями дня.

Про гниле нутро людей в офісі на Банковій, у найвищих правоо­хоронних структурах країни свід­чать оприлюднені у Telegram-каналі за­писи, що їх таємно, між 21 червня й 20 вересня, було зроблено в апартамен­тах директора Державного бюро роз­слідувань Романа Труби. Те, про що давно била тривогу опозиція, підтвер­дилося: незалежним державним сило­вим органом в ручному режимі управ­ляють, дають незаконні вказівки клерки з оточення президента. Та й сам глава держави, той самий, який перед вибо­рами обіцяв нові стандарти управління державою… Найогидніше, що керівни­цтво ДБР, забувши про присягу, запо­падливо грає у ці підкилимні політич­ні ігри.

Із записів (невідомі робили їх із венти­ляційного люку в кабінеті Труби) широко­му загалу стало відомо про таке:

керівник Офісу президента Андрій Богдан (Роман Труба називає його БА­Йєм, перші три букви — прізвище, ім’я, по батькові чиновника, а найчастіше — «Блі­жайшим») і Генпрокурор Руслан Рябо­шапка вказують Трубі, а той дає команду своїм підлеглим — на час візиту до Киє­ва місії Міжнародного валютного фонду припинити перевірки у НБУ, «ПриватБан­ку» і Дніпровській міськраді;

директор ДБР возив на узгодження із президентом проєкт підозри колишньо­му міністру охорони здоров’я Уляні Су­прун;

Роман Труба веде змовницькі перего­вори з одним із бізнесменів, який робив оборудки зі спальними мішками для Міноборони. Бізнесмен обіцяє Трубі прислу­житися — і той заспокоює його: все буде гаразд;

керівник НАБУ попереджає директо­ра ДБР про те, що на записах з кабінету скандального судді Вовка є компромат на заступників Труби (ходу цьому комп­ромату так ці не дали).

І ще багато чого іншого. Із плівок стає зрозуміло, що на нараді у президента Зеленського Трубу попередили: щоб він залишився на посаді, має показати ре­зультати, виконати низку завдань. Се­ред них — взятися за п’ятого президен­та України Петра Порошенка…

У фрагменті таємного запису від 17 липня чути, як керівник ДБР просить свою помічницю покинути його кабінет, набирає на телефоні номер «Андрія Йо­сиповича» (саме так звуть главу Офісу президента Богдана) і звітує йому про свій ранковий брифінг щодо неприходу на допит «Пороха». Труба також радить­ся із Богданом щодо наступного викли­ку Порошенка на допит у справі Корба­на. «Там повістка вручається за три дні, і ми технічно не могли його викликати на п’ятницю. Давай ми тут зробимо паузу. Як я розумію, нам у цьому провадженні потрібен якийсь результат юридичний. Якщо ми його викличемо на п’ятницю на­віть по безпрєдєлу, він зманіпулює і ви­ставить себе жертвою», — каже Труба. І далі, вислухавши співрозмовника, до­дає: — Андрію Йосиповичу, я тобі обіцяю, що я все зроблю. Ця справа для нас прі­оритетна…".

В іншому фрагменті запису чути, як до директора Труби заходить заступник ке­рівника Офісу президента Андрій Смир­нов і з порогу каже (тут і далі цитуємо мовою оригіналу): «Роман Михалыч, я прошу прощения, что тебя дергаю. Мне спускают великие задачи». У чому по­лягають ці «задачі», стає зрозуміло че­рез кілька секунд. На записах вчувають­ся фрази: «человек должен не вылазить с допросов», і (обережно, ненорматив­на лексика!) — «зай…вати його, щоб він ходив і ходив». Після цього Роман Труба дзвонить до когось, просить перевіри­ти номер справи «42 019… у кінці 1288». А далі дає Смирнову контактний теле­фон слідчого, щоб Смирнов «щодня ка­зав, дивився». Іншими словами, щоб ра­див слідчому, як вести справу.

Ось ще одна цитата Смирнова: «Ну, я им подсказал, что нужно сделать… как мы идем, кого выдвинуть, кого дернуть… И нам надо потихоньку… Потому что ра­справил Атлант плечи. Ходит по городу, бл…» Із контексту розмови стає зрозумі­ло, що «Атлант» — не хто інший, як Петро Порошенко. Смирнов із Трубою радять­ся, як змусити Порошенка регулярно хо­дити на допити. Політичні замовлення — більш ніж очевидні!

Якби щось подібне виявили, скажімо, у США, усім фігурантам скандалу світи­ла б не тільки відставка, а й тюремний пайок. В Україні ж найвищі чини роблять вигляд, що нічого страшного не стало­ся. Коли журналісти поцікавилися дум­кою президента, Зеленський відмах­нувся, мовляв, є справи більш серйозні. Щоправда, наступного дня пообіцяв ро­зібратися. Генпрокурор теж проігнорував скандальну тему, сказавши, що нема нія­ких підстав для відставки керівника ДБР. А сам Роман Труба заявив, що «фейки» не коментує…

Автори оприлюдненого компромату на директора ДБР та чиновників Офісу президента кажуть, що мають у своєму розпорядженні тисячі годин скандальних розмов. Обіцяють періодично оприлюд­нювати зміст цього «лайна». Так що мож­на не сумніватися — нас чекає гаряча по­літична осінь.

Думки з приводу

Борислав Береза, народний депутат 8-го скликання

Я з першого дня обурювався, що Трубу, який відзначився замовними справами проти Майдану, призначи­ли на найвищу посаду у ДБР. Це гачок, на який його підвісили, тому він буде слухняним і керованим. Так і вийшло.

Геннадій Друзенко, політексперт, учасник АТО, голова наглядової ради у Першому добровольчому мобільному шпиталі ім. Миколи Пирогова

Записи з кабінету Труби — це ру­бікон для Зеленського. Або він до нового року звільняє Богдана, або стає на ескалатор узурпації, який привезе його туди ж, куди привіз усіх його попередників. Тільки у тур­борежимі.

Зашквари у парламенті «слуг наро­ду» — це лише моральна відповідаль­ність Зе. Сумнівні ініціативи із зами­рення з Росією — це його політична відповідальність. Але і перше, і дру­ге відбувалось у межах інституційних повноважень президента. І це було принципово. Ми могли не погоджува­тись з політикою Зеленського, крити­кувати її та активно протестувати про­ти неї, але мусили визнати: президент має політичний мандат і конституцій­ні повноваження діяти так, як він діяв. Дотепер.

«Плівки Труби» змінюють ситуацію радикально. Бо це відверте порушен­ня інституційних меж. Тому що, на від­міну від Зе-депутатів чи міністрів уря­ду Гончарука, Богдана ніхто не обирав — він одноосібний вибір і одноосіб­на відповідальність президента, який прийшов до влади на гаслах ради­кального розриву з традиціями «по­передників». Які, до речі, замість пра­воохоронних інституцій, як виявилось, натворили репресивних органів вла­ди. І в цьому засаднича проблема. Ін­ституції не працюють. Не захищають ані свободу, ані право. І тому єдиним стримувальним чинником проти узур­пації влади Офісом президента зали­шається народний протест. На преве­ликий жаль.

Як на мене, шанси, що Зеленський пожертвує Богданом — мінімальні. Це означає, що Зеленський так нічого і не зрозумів в Україні.