Повний «шикидим»!

Поки фронтмен «Океану Ельзи» Святослав Вакарчук «оспівує» свою партію «Голос», сподіваючись на швидке примноження електоральних рейтингів, за ним уже черга інших претендентів на політичний мікрофон вишикувалася. Співачка Оля Полякова зібралася «шльопати» у політику з власною жіночою збірною. А Віктор Павлік розмірковує над запрошенням «сходити» на парламентські вибори у списку диванної партії «Стабільність». Не виключено, що серед кандидатів на мандати побачимо й Іво Бобула, який ще під час президентської кампанії активно тренувався у політичному ораторстві на телеефірах. На Бобулі список не закінчується.

Заявку на свою шоу-програму в українській полі­тиці Ольга Полякова озвучила на «Форумі жіночо­го партнерства», який відбувся у Києві 29 травня. «Мені набридло голосувати за якогось дядю з плаката, про якого я нічого не знаю. Мільйонам людей хочеться знати особисто людей, за яких вони голосуватимуть. Я починаю створення партії, яка буде відповідати на цей запит. І це буде перша жіноча партія України», — заявила співачка. Тему розвинула у Facebook, виклавши відео-звернення до своїх шанувальників і закликавши приду­мати назву для анонсованої політзбірної.

З претензіями на створення першої «Ж-партії» По­лякова погарячкувала. На розмаїтій до непристойності партійній карті України вже засвітилися «Жінки України», «Жіночі ініціативи», «Солідарність жінок України», «Жінки за майбутнє». Тож над назвою «новенької» доведеться попітніти. Як варіант можна підібрати щось з творчості Полякової: назвати партію «Шльопки», «Королеви ночі» або «Суперблондинки». Ну не «Бабоньками» ж обзивати­ся.

Тих, хто розплився у передчутті По­лякова-шоу вже на дострокових парла­ментських виборах, довгонога партбу­дівельниця поспішила розчарувати. У бюлетені 21 липня її «Ж-сили» не буде: проект ще у планах.

Віктор Павлік теж плануванням зайнятий: розмірковує над «Стабільністю». Каже, з підтримкою цієї партії на вибо­рах визначився, але ще думає, буде під­тримувати її лише галочкою у бюлетені, чи ще й присутністю власної персони се­ред кандидатів-списочників від «Стабіль­ності».

Одна співоча голова — добре, а дві — краще, вирішив головний «стабілізатор» Василь Журавльов і «розкатав губу» ще й на кумира вовчиць Олега Винника. Чи то зірковість Винника недооцінив, чи «попу­лярність» свою і своєї «Стабільності» пе­реоцінив. 0,04% Журавльова на прези­дентських перегонах — залізобетонний аргумент хіба що для відлякування, а не для заманювання виборчих попутників. Із такою «привабливістю» на гонорари для всіх, хто погодиться приєднатися до його списку, у Журавльова (чи його зака­дрових спонсорів) грошей не вистачить.

Поки Павлік думає, Полякова будує, а Винник тримає інтригу, співочий екс-ректор Михайло Поплавський вже, ма­буть, подумки приміряє на себе черго­вий депутатський значок. Юний орел так пригрівся у Верховній Раді, що навряд чи відмовиться від можливості продовжити своє депутатство ще на одну каденцію. Мажоритарку не скасували, тож Поплав­ський може знову розраховувати на рід­ний (читайте — приручений) округ на Кі­ровоградщині.

Імовірно, знову побачимо у кандидат­ських списках й Оксану Білозір: для куми п’ятого президента місце у його тепер вже «Європейській солідарності» зна­йдеться. Поповнити гурток співочих ман­датоносців може Анастасія Приходько, яка ще торік взялася підспівувати «Бать­ківщині».

Перед Верховною Радою вже окре­му алею можна відкривати — з прізвища­ми співочих «ходоків» у парламент. Дві­чі балотувалася до В Р Ніна Матвієнко. У 98-му — за списком Народного руху (від мандата відмовилася, заявивши, що її місце не на політичній, а на співочій сце­ні). У 2002-му — під прапором блоку «Єд­ність» на чолі з тодішнім столичним ме­ром Олександром Омельченком. Блок на виборах пролетів, тож вдруге обирати між двома сценами співачці не довелося.

На парламентських перегонах-1998 третім номером у списку партії «Союз» була Софія Ротару. Але ні тоді, ні з дру­гої спроби (у 2006-му співачка балотува­лася у «Народному блоці Литвина») у де­путатське крісло не сіла.

А ось для Руслани Лижичко вибор­чий «дубль № 2» був результативним. На виборах 98-го співачка балотувалася у списку Партії зелених. Партія у парла­мент пройшла, але 30-й номер Руслани виявився непрохідним. Депутатський мандат Лижичко отримала через вісім років — із «Нашою Україною».

Красувався депутатський значок і на грудях «просто Таї». На виборах 2012 року Повалій отримала мандат, прой­шовши до парламенту у списку Партії ре­гіонів.

Депутатство Святослава Вакарчука (на позачергових виборах 2007-го співак балотувався у списку «НУ-НС») закінчи­лося достроково. «Безперервні міжпар­тійні та внутрішньопартійні суперечки, якими так переймаються ті, хто має вес­ти Україну вперед, деморалізують сус­пільство в середині країни і підривають її авторитет назовнi. Політичне життя дер­жави звузилося до безжальної сутички за владу. Її жертвами стають не лише мо­ральні принципи, а й національні інтер­еси, про які так часто говорять політики всіх кольорів і таборів», — пояснював від­мову від мандата «океанельзівець».

Перервала свою депутатську піс­ню і представниця України на «Євробаченні-2013» Злата Огнєвіч. До пар­ламенту восьмого скликання співачка зайшла у списку Радикальної партії. Але у листопада 2015-го помахала з парла­ментської трибуни ручкою, виголосивши гнівну заяву про те, що не бачить себе у стінах, де «приймаються корупційні лобістські закони на користь одного чи іншого клану». Можливо, ніхто і не запі-дозрив би підводних течій у цьому зре­ченні, якби не один цікавий факт: пер­шою у черзі на вакансію у «вилоносній» фракції була адвокат Тетяна Юзькова. Донька першого голови Конституційно­го Суду (вже покійного) Леоніда Юзькова — того самого, якого називали наставни­ком Віктора Медведчука. За інформаці­єю, яка просочилася у ЗМІ, українського кума Путіна поєднували з Юзьковою не лише робочі (на юридичній ниві) і дружні стосунки. «Лямур» залишився у минулому, а ось нагоду обзавестися ще одним надійним штиком у Верховній Раді (на додачу до «своїх» з «опблоківської» обойми) Медведчук не проґавив. І йому при­ємно (точніше — вигідно), і Ляшкові не все одно. У головного ж «вилоносця» з Юзьковою теж спільне минуле. Він навіть цивільною дружиною її називав.

Анекдот до теми

— У Кличка — «Удар», у Вакарчука — «Голос». А може, і мені свою пар­тію створити? — задумався про­ктолог Василь Петрович.

— І для моєї назва вже є, — відпо­вів гінеколог Іван Васильович.