«Я вам покажу, що таке управління державою!»

Поки учасники так званої «стратегічної сімки» до ночі на Банковій засідали, вирішуючи, кого на кого в уряді замінити, зорі на небі таки вишикувалися сприятливо для тепер уже колишнього спікера Володимира Гройсмана. Точніше — сприятливо для його просування у прем’єри. 14 квітня годинники ще південь не пробили, а спікер вже прем’єром став. 16-м у списку керманичів Кабміну часів незалежної України. Кількох хвилин виступу Гройсмана перед обранням, вистачило щоб зрозуміти: амбіції і плани у нього — точно не камікадзівські. Швидше — наполеонівські. Отож і президентові є над чим задуматися, і тим, хто вважав Гройсмана його маріонеткою, не здатною без смикання за нитки жодного руху зробити. Схоже, новий прем’єр може і «кузькіну мать» показати. Ось тільки і батоги для приборкання норовливого залишаються — від «акціонерів», які підігнали (звісно ж, не за дякую) голоси за призначення Гройсмана прем’єром, до відсутності у нового керманича уряду гарантованої більшості у Верховній Раді, від якої можна сподіватися залізобетонної підтримки урядових ініціатив.

Сигналом про те, що четвергове засідання уряду не закінчиться черговою провальною нічиєю у прем’єроспікерокоаліціаді, стала ранкова звістка: президент вніс на розгляд Верховної Ради подання про призначення нового прем’єра і «перепризначення» двох міністрів зі своєї квоти — керманича Міноборони Степана Полторака та міністра закордонних справ Павла Клімкіна.

Прізвище висуванця на заміну Арсенію Яценюку несподіванкою не стало — Володимир Гройсман. Залишилося лише дочекатися, яка цифра висвітиться на парламентському табло після того, як питання про його призначення винесуть на голосування.

Керманич фракції «БПП» Юрій Луценко наче мантру повторював: коаліція є, у коаліції — 227 голосів. Арифметично ніби усе збігалося. Після того, як у «БПП» повернули «вихідця» Федора Негоя (про його вступ до фракції Гройсман оголосив за годину до голосування за прем’єра), «порошенківців» у ВР стало 146. Плюс — 81 «фронтовик». Математична коаліція «на двох» - 227 депутатів. Але інтриги щодо голосів за призначення Гройсмана математика не розвіяла. Було очевидним, що від «БПП», враховуючи тамтешню внутрішню опозицію, схвального голосування хором не буде. Залишалися сумніви і щодо «Народного фронту»: а раптом і там у когось нерви здадуть?

Та й атмосфера у сесійній залі наштовхувала на неоднозначні здогадки. В урядовій ложі міністри зубами «світили»: особливо весело було міноборонівцю Степану Полтораку, керманичу МВС Арсену Авакову та шефу Мін’юсту Павлові Петренку. Глава президентської Адміністрації Борис Ложкін помітно нервував, що було видно не лише з його виразу обличчя, а й з перебирання пальцями. Президент Петро Порошенко теж не сяяв: зрідка маскував свій настрій натягнутою посмішкою і частенько на годинник поглядав. А ось пан Яценюк поводився так, наче його не знімати з прем’єра, а призначати мали. Та під парламентським куполом Арсеній Петрович надовго не затримався. Дві хвилини виступу (з компліментами собі та своєму уряду) — і поминайте як звали.

У відставку Яценюка відправили вже без Яценюка. І зробили це у небачений досі спосіб: підтримали прем’єрську заяву про звільнення, перепросивши за те, що 16 лютого визнали роботу Кабміну незадовільною. Ми вам, Арсенію Петровичу, «вовчий білет» вручили, ми у вас його і забираємо. Це вже навіть не абсурд, а - «клініка»! Яценюку, бачите, закортіло піти з «індульгенцією», бо інакше — ніякої коаліції на двох. Ось йому і виписали «відпущення гріхів» - парламентською постановою, в яку і його відставку вписали, і пропозицію про призначення Гройсмана прем’єром. Маразм!

Але найцікавіше було попереду. Коли після виступу Петра Порошенка (у своїй промові президент назвав Гройсмана «політиком нового покоління» і не оминув нагоди згадати «злим і нетихим» «Самопоміч», заявивши: «Черги на посаду нового глави уряду не було. Взяти і зробити, виявляється, не так просто, як придумувати красиві гасла») настала черга Гройсмана. У своєму виступі з трибуни спікер притримувався офіціозу: говорив про необхідність повернення довіри людей до влади, виведення країни з кризи, пришвидшення реформ... А ось промова Гройсмана з місця була вже зовсім «не паперовою». Під акомпанемент вигуків із залу (старалися «вилоносці», репетуючи: «Ганьба!», «Узурпатор!») без п’яти хвилин прем’єр взявся ставити крикунів на місце. Виступав стоячи, з таким надривом у голосі, що у той момент навіть визнаному «горлодеру» Ляшкові його було не перекричати. На завершення свого емоційного спічу Гройсман виголосив: «Те, що ви тут «болтаєте», - це ганьба! Я вам покажу, що таке управління державою!». Шкода, що після цієї фрази телекамери не показали реакцію президента. Може, помиляюся, але, думаю, пан Порошенко у цей момент кулаки під столом стиснув. Чи не серйозного конкурента собі, бува, власними стараннями у прем’єрське крісло підсадив?

Проте відступати було нікуди — з голосуванням за кандидатуру Гройсмана усе вже було «схвачено», за все за..., домовлено. З коаліції у 227 голосів, про яку зранку говорив Луценко, кнопку «за» натиснули лише... 206 депутатів. У «БПП» проти проголосували четверо (Мустафа Найєм, Сергій Лещенко, Світлана Заліщук і Наталія Новак), стільки ж не брали участі у голосуванні, ще троє утрималися. Серед «фронтовиків» ніхто відверто не спасував. Але двоє депутатів з фракції все ж не сказали ні «так», ні «ні».

Ким же «залатали» діри для результативного голосування (на табло висвітилося 257 «за»)? Частиною позафракційних і депутатськими групами «Воля народу» та «Відродження». Отже, підозри про ситуативну мирову і черговий договорняк Банкової з Коломойським були небезпідставними. За справу тут вже взялися «вихідці» з коаліції, заявивши про ганебну «ширку» у парламенті. «206 голосів «БПП» та «НФ» за новий уряд. «Воля народу» - 16. «Відродження» - 23. «Ширка» рулить українським парламентом. Ганьба!» - написала у Facebook нардеп від «Самопомочі» Вікторія Войціцька. Виклавши ту ж арифметику про 206 голосів, кипів перед камерами і головний «вилоносець» Ляшко. «Оце і є справжня коаліція, - каже. - Усі інші, хто голосував, - це «Воля народу», «Відродження», колишні члени Партії регіонів, які сьогодні сформовані в олігархічні групи. Тому стверджую, що прем’єр-міністр Гройсман обраний у результаті змови з олігархами, з недобитками Партії регіонів. Демократичної європейської коаліції у парламенті немає».

Дехто очікував, що одразу ж після голосування за призначення Гройсмана прем’єром коаліційну математику від Луценка зіпсують опозиціонери з «БПП» (принаймні, ті, які натиснули кнопку «проти»). Але цього не сталося. «Ми не виходимо з фракції, бо розуміємо, що тоді на наші місця пройдуть інші, які будуть слухняно виконувати вказівки лідера фракції. Але нас делегував сюди не лідер фракції, а народ України, тому будемо працювати», - заявив журналістам нардеп Найєм.

Далі було голосування за оновлену парламентську президію. І тут ситуативна більшість не підкачала: 284 голосами у спікерське крісло пересадили Андрія Парубія, а його віце-спікерський портфель передали нардепу з «БПП» Ірині Геращенко (260 «за»). Із затвердженням складу уряду теж проблем не було — 239 «так». Але коли дійшло до голосування за програму Кабміну, тривожний дзвіночок не забарився. Перша спроба — провал (забракло 12 голосів). Друга — знову ніяк (222 «за»). І лише з третього разу на парламентському табло з’явилися благословенні 243 «так». По суті, проголосували не за урядову програму (її, як такої, немає: за чернетку - попередня коаліційна угода, чистовик пан Гройсман пообіцяв через місяць), а за річну недоторканність для нового-старого Кабміну. Тож імунітет у прем’єра є. А як пан Гройсман кредитом довіри розпорядиться, побачимо вже скоро.

Думки з приводу

Тарас БЕРЕЗОВЕЦЬ, політтехнолог У чому принципова відмінність Гройсмана від Арсенія Яценюка? Останній назвав себе прем’єром-камікадзе. Гройсман же буде прем’єром-стабілізатором. Його основна функція полягає у тому, щоб дещо заспокоїти розхитану систему державної машини і відтермінувати дострокові парламентські вибори. Щодо відносин Гройсмана з Порошенком, то вони насправді дещо інші, ніж багато хто вважав. Багато хто сприймав Гройсмана і його уряд як придаток до Адміністрації президента. Минулого тижня голова АП Борис Ложкін сказав мені особисто, що ця думка помилкова: Гройсман цілком може сказати «ні» багатьом у цій країні, включаючи президента. Конфлікт фактично стався на ментальному рівні. Багато хто сприймав Гройсмана як молодшого партнера президента, а він почав сприймати себе як рівного Порошенку. Нерозуміння суті метаморфоз, що відбулися, зокрема ментальних метаморфоз Гройсмана, породило нинішні конфлікти у стосунках з президентом. Більше того, розкол у відносинах Порошенка та Гройсмана буде тільки поглиблюватися. Порошенко таких речей не забуває... Позитив цієї ситуації полягає у тому, що після неї усі повинні вирости і зрозуміти, що друзів і ворогів тут немає. Психологія Гройсмана дуже проста: він сприймає політиків не як ворогів або друзів, а як політичних попутників. Якщо ти сьогодні вигідний і корисний (як президент Порошенко), він буде співпрацювати. Але якщо завтра вигоди бачити не буде, то легко розірве з партнерством.

Петро ОЛЕЩУК, політолог Місяць тому писав про олігархічний консенсус, який вже 14 квітня зробив Гройсмана прем’єром. Тоді мало хто звернув увагу на посиденьки Коломойського з Порошенком. А дарма. Прогнозував, що призначення Гройсмана відбудеться завдяки штикам Коломойського. Тепер спостерігатимемо, чим розплачуватися будуть.