У кожній християнській хаті попросимо в Господа миру

Чому свято вважають найважливішим? Бо у цей Великий день на землі запанувала радість з приводу перемоги Божого Сина над смертю. Великодній привіт “Христос Воскрес” вперше злетів з уст ангела до жінок-мироносиць при Господньому гробі. Цей радісний привіт уже сотні-сотні років живе у нашому народі впродовж цілого пасхального часу. Цим привітом ми висловлюємо великодню радість і визнаємо нашу віру в Христове й наше Воскресіння.

Важливим ритуалом Великодня є благословення та освячення їжі — Божих земних дарів. Святково одягнуті дорослі та діти з кошичками в руках, вкритими вишитими рушниками, поспішають до церкви, щоб освятити великодню їжу. У пасхальний кошик кладуть паску, сир, масло, яйця — крашанки, писанки, дряпанки, шинку (полядвицю), ковбасу, хрін, сіль. Пасхальний кошик прикрашають вічнозеленою рослиною букшпаном або миртою. У кошик також ставлять свічку. Перед освяченням кошика свічку треба запалити, тому, йдучи з дому, не забудьте взяти сірники або запальничку, щоб не турбувати сусідів у колі. Не можна у пасхальний кошик ставити пляшки зі спиртними напоями.

Велично, з церковними співами проходить дійство освячення дарів. Люди стають у коло біля церкви, священик кропить великодню їжу свяченою водою, яку їстимуть після Великодньої відправи. Де б хто не був, де б не проживав, а на Великодній сніданок завжди поспішає до батьківського дому.

З давніх-давен в Україні побутує християнський звичай — на Великдень снідати в колі сім’ї. Батько родини ділить свячене яйце на стільки частин, скільки присутніх снідає, зі словами благословення роздає шматочки яйця і кожному бажає міцного здоров’я, школярам і студентам — гарно вчитися... Та найголовнішим побажанням у кожній християнській хаті цього року буде — мир у нашій знедоленій країні. Щоб закінчилася нікому не потрібна війна, а члени родини і друзі повернулися додому живими і неушкодженими із зони бойових дій. Після свяченого яйця всі їдять паску й усе, що приготували на свято.

Шкаралупу зі свячених яєць, крихти від паски чи шкірки від ковбаски у селах не викидають у сміття, а закопують або на городі, або на полі, щоб і землі дати свяченого.

У цей день йдуть на цвинтар, щоб помолитися на могилах рідних і близьких, віддати шану тим, кого нема вже серед нас...