Переселенці обробляють грядки

Одна з таких ентузіасток — пен­сіонерка Лариса Іванівна, яка про­живає разом із чоловіком Сергієм Васильовичем (прізвища просили не називати, бо частина родичів залишилася на окупованій терито­рії). Вони родом із Донецька, потім переїхали до Покровська. Війна забрала у сім'ї усе. Втікаючи від бойових дій, мандрували по різних прихистках, аж поки не опинилися у цьому тимчасовому містечку.

Пані Лариса розповідає, що на Донбасі, хоча вони й були міськими жителями, однак у селі мали 25 со­тих городу, який дістався від бать­ків. Там вирощували картоплю та інші овочі. Одних лише помідорів було близько тисячі кущів! Для об­робітку ділянки використовували мотоблок, косарку, обприскувач.

Водночас доглядали великий і гарний сад, де росли різноманітні плодові дерева. Відтак на столі не переводилися й свої фрукти.

Вимушені переселенці й у Львові не змогли сидіти склавши руки. Тож минулого року почали обробляти невелику грядку. Аби підвищити її родючість, самотужки наносили із лісу ґрунту.

Спочатку плекали тільки квіти. Восени ж посадили тут озимий часник. Навесні з’явилися сходи, які швидко тягнулися до сонця. Їх господиня просапала, виполола бур’яни. Тож є надія на хороший урожай.

Ще ж на обмеженій площі рос­туть м’ята до чаю, базилік, що стає приправою. Поряд з’явилися схо­ди нагідок, ромашок, чорнобрив­ців. А в міжряддях дбайлива жінка планує висадити гладіолуси.

Все це милує око, створює за­тишок та нагадує про покинуту рід­ну домівку…

Катерина КРАВЕЦЬ.