УГКЦ допускає перереєстрацію у Криму за російським законом

Саме так слід розцінювати рішення кримської влади про те, що всі релігійні організації, які діяли на півострові за незалежної України, повинні пройти перереєстрацію — за російським законодавством.

Крайній термін — 31 грудня 2014 року.

Ті, що опиратимуться такому вердикту, з 1 січня опиняться поза законом, а їхні храми і церковне майно може бути конфісковано...

Загроза через “непослух” бути ліквідованим висить перед кримським екзархатом Української греко-католицької церкви, яка з появою “зелених чоловічків” у Криму стала опальною. У разі відмови від переоформлення можуть припинити своє існування Сімферопольська, Керченська, Ялтинська, Євпаторійська, Севастопольська єпархії УГКЦ, а кілька тисяч їхніх парафіян місцеві чиновники можуть сприймати ледь не як сектантів.

Зважаючи на “необхідність задоволення духовних потреб віруючих”, вище керівництво УГКЦ допустило можливість перереєстрації кримських єпархій згідно з російським законодавством. Про це, зокрема, заявив керівник департаменту зовнішніх зв’язків УГКЦ о. Олекса Петрів. За його словами, церкви УГКЦ у Криму функціонують у вкрай складних обставинах. Настоятелі греко-католицьких храмів не є громадянами Росії, тож, згідно із законами РФ, не можуть перебувати на цій “її” території більш як 90 днів. Відтак кожні три місяці у кримських парафіях УГКЦ вимушено змінюють священиків...

Звістка про можливу російську перереєстрацію крим­ських греко-католицьких громад викликала неод­нозначну реакцію серед вірних цієї конфесії, політиків, громадських активістів, експертів. Одні кажуть: якщо духовенство погодиться чинити за російськими законами, це означатиме, що воно легітимізує анексію Криму, його окупаційну владу, яку не визнала жодна країна світу, окрім деяких маріонеткових режимів, підконтрольних Кремлеві. Противники перереєстрації вважають, що такий крок був би приниженням, зрадою українців, своєрідним поклоном окупантам, дав би великі козирі російській владі у її протистоянні з Києвом.

Є й інші міркування. Вимушений компроміс у цьому, не стільки організаційно-технічному, як політичному питанні, вони вважають одним зі шляхів збереження не тільки громади греко-католиків Криму, а й самої української ідентичності на півострові.

Михайло КОСІВ, народний депутат п’яти скликань, колишній голова підкомітету у справах релігій Комітету з питань культури і духовності Верховної Ради

Поділяю стурбованість людей, які кажуть, що, погодившись на реєстрацію у російських державних органах, наша церква, по суті, визнавала б, що кримська земля уже є територією іншої держави, Російської Федерації. З іншого боку, — якщо не йти на реєстрацію, церква існувати там не зможе, доведеться йти у підпілля. Цього допустити не можна...

Якщо церква вирішить для себе, що через обставини змушена буде піти на документування у російських органах, я не буду заперечувати проти цієї волі церкви. У Криму, зокрема у Севастополі, живе багато галичан, вони чи не єдині, хто підтримує там український дух. Якщо знести духовні опори для них, там не залишиться нічого нашого. Головне — будь-що зберегти україн­ський елемент у Криму. Треба поставити на терези одне і друге, вирішити, що може завдати менше шкоди нам, українцям...