«На військовому медальйоні запеклись сліди його крові»
У Пороховій вежі - щемлива виставка про загиблих захисників, проєкт «Наодинці» ініціювали дружини полеглих героїв
У Львові, в Будинку архітектура (Порохова вежа), відкрили фотовиставку «Наодинці», місія якої - підтримати тисячі українських жінок та чоловіків, які втрачають на війні найближчих. Ця експозиція присвячена насамперед дружинам загиблих Героїв, які залишилися без годувальників сім‘ї. Оглянути мистецькі роботи про біль втрат від війни можна буде до 9 травня.
Творча команда мистецького проєкту «Наодинці» збирає дані про вбитих у війні цивільних і військових та робить усе, щоб зберегти пам’ять про кожну людину, чиє життя відібрали російські військові. Авторка цього фотопроєкту — Катерина Москалюк — журналістка та документальна фотографиня. До початку повномасштабного вторгнення працювала з соціально вразливими темами, тепер документує наслідки війни.
«Мій фотопроєкт розповідає історії п’яти жінок із різних міст України, чиї чоловіки-військові загинули на війні. Це історії про кохання та втрату, про ніжність та біль. Жінки розповідали про улюблені місця, де любили проводити час з чоловіком, показували речі, які нагадують їм про коханих та про те, як намагаються жити далі. Мій фотопроєкт про жінок, чиї чоловіки вибрали не своє, а наше з вами життя», — розповіла Катерина Москалюк.
Роботи Катерини були опубліковані у виданнях GEO, Bloomberg Businessweek, Die Zeit, Bird in Flight, The Ukrainians, Ukraїner, Евакуація.City, Заборона, Куншт, Forbes Україна та інших, а також представлені на міжнародних виставках в Україні, США, Великобританії, Данії, Японії, Гонконзі, Кіпрі, Вірменії…
На фото — героїня зі Львова Єва Фіалка, яка втратила чоловіка Дмитра Фіалку у вересні 2022 року. Ксенія Бірюкова із Харкова втратила чоловіка Михайла Мітусова. Ангеліна Попсуй із Дніпра — чоловіка Олександра Попсуя, Індіра Баранецька з Одеси — чоловіка Вячеслава Баранецького, Марія Онищенко з Києва — чоловіка Андрія.
Мене особисто вразили щемливі світлини історії Індіри. Жінка в розпачі стоїть на березі моря в Одесі, ніби чекає коханого з війни живим-здоровим. Є фото їхньої улюбленої кав‘ярні та горнятка для кави.
«Я зробила татуювання з датами народження та загибелі мого чоловіка, щоб хоч якось заповнити цю порожнечу», — розповіла Єва зі Львова.
«Його перстень завжди зі мною. Коли виросте наша донька, то передам його їй», — каже Ксенія із Харкова.
«На військовому медальйоні запеклись сліди його крові», — говорить Ангеліна з Дніпра.
