Опалі яблука взимку не пропадуть

Збирають і ховають у підвали на три­вале зберігання зазвичай плоди еліт­них сортів, які довго матимуть поживні властивості і «товарний вигляд». А от непоказні «кислиці» із дерев-ветеранів, що ростуть у старих садах і які не зва­жуються зрубати («бо це — пам’ятка про діда-бабу»), господарі, як правило, до комори не несуть. Залишають для інших споживачів…

Йдеться про представників нашої фауни. Соковиті плоди на деревах і під ними знадобляться для голодних птахів, лісових козуль. Та навіть для кабанів, які, коли їх притисне, наважаться промиш­ляти ближче біля людей. Згадайте, з яким апетитом їдять опалі підморожені яблука сойки, дрозди, синиці. Клюють, аж бризки розлітаються!

А я пам’ятаю, як у дитинстві ми з братом через вікно спостерігали «живі мультики» у засніженому маминому саду. Надворі -15С, а до нас із лісу по глибоких заметах навідалися сарни. Пі­дійшли до яблунь, ногами розгрібають сніг і дістають вітамінні ранети. Згодом, коли у саду вже було зроблено «зачист­ку», козулі відважилися розкрити вели­кий бурт із яблуками. Витягнули з нього кілька жмутів сіна, зробили отвір і добу­ли пахнючі фрукти. Хоча при цьому час­тина яблук ставала обмороженою, мама не сердилася на «капосників». Бо більше від яблук любила природу.

Тож нема великого гріха у тому, що десь в саду лежать опалі восени яблука. Не зібрали їх ви — підберуть інші. А саме — брати наші менші, які у харчах цієї зи­мової пори відчувають гостру потребу.