Хто кому наставив роги?

Це третя прем’єрна вистава на сцені Першого театру, яку випустила в цьому сезоні режисерка Ірина Ципіна. Вічний любовний трикутник — тема, мабуть, така ж вічна й актуальна, як брехня, зрада, кохання, страждання…

А от як розповісти про це по-новому, оригінально, проникливо, талановито і не банально — то уже задача не з простих. Але колектив Першого театру на чолі з директором — художнім керівником Юрієм Мисаком, режисеркою Іриною Ципіною, художником-постановником Мар’яном Савіцьким і акторами, які не грають, а живуть на сцені, з цим завданням справився якнайкраще.

Рухомі багатофункціональні столи, двоярусні декорації (це може бути як хлів, так і сільська хата, так і будь-що, куди б ви сягнули своєю фантазією), мотузки, які зв’язують персонажів, не відпускають одне від одного, скручуються в клубки чи виконують роль ярма, сучасні костюми головних героїв — Софії, Варки і Гната — та вбрання, яке слугує трансформації людини в тварину і навпаки (тут особливо промовисті роги) — задумка і втілення художника-постановника Мар’яна Савіцького.

«Якщо в оригіналі „Безталанна“, то тут „Безталанна/ний“ — всім не щастить, — каже художник. — І відкрите питання — хто правий, а хто ні. Це життя… Три столи — як три головні персонажі, в кожного з яких своє розуміння родини».

«Ми зберегли оригінальний текст, але вирішили поставити виставу дуже несподівано, — каже режисерка Ірина Ципіна. — Тут немає традиційних вишиванок, віночків, тиночків — звичних елементів української класики. Це сучасна постановка з акцентом на пластиці акторів, музичному оформленні». Моцартівський «Реквієм» наприкінці вистави особливо вражає і оголює всі почуття — як персонажів на сцені, так і глядачів у залі.