Поляки стріляють собі у ногу

Проте раціо не працює - емоції у сусідів розпалені до червоного кольору.

Я розумію, чому історична віктимізація актуальна для поляків і майже не має дзеркальної реакції у відповідь серед українців. Ми маємо тисячі жертв прямо зараз. Перед очима. Щодня. Які вже важливіші за історію, бо цей біль зараз і триває безупинно. Для поляків біль зосереджений на темних сторінках спільної історії - жертв у наш час вони, на щастя, не мають.

Чи маємо ми розуміти і враховувати почуття сусідів? Безумовно, якщо ми претендуємо на роль морального компасу - країни, що бореться за правду і справедливість. Проте це розуміння має в ідеалі стати обопільним. Якщо його не буде, то жертви нинішнього часу можуть стати болючішими не тільки для нас, що не раз доведено історією росії. Може, хоч інстинкт спрацює врешті-решт.

Джерело