Все було інакше! Археологи спростували найвідоміший міф про скіфів

Ба більше, нове дослідження вказує: те, що раніше вважалося однією соціальною групою, ймовірно, було різними спільнотами, кожна з яких мала свій особливий спосіб життя.

Люди скіфської епохи жили по всій Євразії приблизно з 700 р до н.е. до 200 р до н.е. і довгий час вважалися дуже мобільними воїнами, які широко розселятися по степу. Це підтверджувалося спостереженнями археологів, які знаходили кінську збрую, зброю та кургани схожого стилю на всій території сучасної України.

Через це вчені поєднували різні культури і періоди життя людей в цьому регіоні в єдину «скіфську» ідентичність.

Але, проаналізувавши людські кістки і зубну емаль, міжнародна група дослідників з`ясувала, що люди в цьому регіоні, імовірно, жили в поселеннях, вирощуючи просо і розводячи худобу в змішаних економічних системах.

Читайте також: У скіфів і сарматів, як і в козаків, теж було побратимство

«Наше дослідження демонструє загальний низький рівень мобільності людей в безпосередній близькості від ключових міських районів скіфської епохи, на відміну від колишніх стереотипів про те, що це було кочове населення. Хоча в скіфську епоху мобільність і зросла порівняно з попередніми періодами, вона була обмежена невеликим відсотком людей», — сказала Алісія Вентреска Міллер, провідний автор дослідження і доцент кафедри антропології університету Мічигану.

Вентреска Міллер, яка раніше працювала в Інституті історії людства Макса Планка, і її команда взяли зразки кісток і зубної емалі 56 людських скелетів в трьох похованнях — Більську, Мамай-Горі і Медвіні — на території сучасної України.

Команда досліджувала ці зразки за допомогою ізотопного аналізу. Цей вид аналізу досліджує ізотопи елементів (у цьому дослідженні стронцій — кисень, азот і вуглець), що відкладаються в тканинах людини в результаті споживання їжі і пиття. Це дозволяє дослідникам визначати, де подорожувала і жила людина, базуючись на унікальному ізотопному складі їх тканин.

Читайте також: На Хортиці відкопали скіфське поховання віком 2 500 років

Разом ці аналізи показали, що міські райони були місцями соціальної та економічної різноманітності, де люди вирощували просо і розводили худобу. Ці дані свідчать про те, що люди, зазвичай, залишалися там, де вони займалися сільським господарством і вирощуванням худоби, хоча вони й переміщалися більше, ніж в попередні епохи.

«Скіфська ера була суперечливим періодом, з переконливими доказами складної взаємодії між хліборобами і скотарями, які сприяли скупченню населення в міських районах», — сказала Вентреска Міллер.

У майбутньому дослідники сподіваються одержати більш докладне уявлення про те, як люди пересувалися між типами ділянок, а також між людьми з різним інвентарем і з очевидно різним соціальним статусом.

«Таким чином, ми можемо піти далі від передбачуваних стереотипів міграції та кочівництва в сторону динамічного і комплексного розуміння скіфських співтовариств», — сказала Вентреска Міллер.