Право, яке свідомо зґвалтоване політикою

Що об'єднує Остапа та Іран, так це неповага до права. Остапу ніхто не надавав права збирати
гроші на ремонт провалу і Ірану конвенція ООН UNCLOS, яка визначає правила користування Світовим океаном, теж не надає такого права.
Конвенцію ООН, яку розробили 1982 року і яка набрала сили 1994 року, підписали майже 170 країн світу. У 1995 році до неї приєдналася також і Індія.

Іран її теж підписав, але парламент Ірану не ратифікував. Тож Іран не вважається підписантом конвенції. І тому він виставив умову, щоб оці 170 країн-підписантів відмовилися від визнання Ормузької протоки такою, через яку дозволений вільний транзитний прохід кораблів. Жодна з трьох статей конвенції UNCLOS, що у той чиінший спосіб стосуються Ормузької протоки, не передбачають права збирати побори за прохід
кораблів або танкерів, що йдуть транзитом. І взагалі не передбачають права Ірану перешкоджати проходу кораблів у будь-який спосіб.

То чому ж Іран висуває таку умову? Перше питання, яке слід ставити у таких випадках, не те, хто що вимагає та говорить, а кому це вигідно? Обмеження судоплавства Ормузькою протокою має наслідками підвищення світової ціни на нафту та газ. Підвищення світової ціни на ці енергоносії сприяє підвищенню інфляції, оскільки транспортні витрати підвищують собівартість усіх товарів.

То кому ж вигідні ці два чинники: підвищення ціни на енергоносії та інфляція, яка неодмінно крокує за цим підвищенням?

Експортери нафти та скрапленого газу зі США є головними вигодонабувачами. Експортери скрапленого газу зі США вже контролюють 50% ринку скрапленого газу Європи. А через неможливість Катару відправляти скраплений газ Ормузькою протокою, американські експортери ще збільшать свою частку на європейському ринку.

І по нафті американські експортери є найбільшими. Тиск президента Трампа
на європейські країни з метою примусити їх підписати довгострокову угоду про поставки енергоносіїв США до Європи тільки збільшиться.

Поки що європейці зволікають з підписанням, бо не хочуть знову потрапити у енергетичну
залежність від однієї країни. У 2022 році вони вже бачили чим обернулася залежність від російського газу: ціни в один день виросли на 1000%, коли росія припинила поставки газу до Європи.

Від інфляції, яка, безумовно, настане через збільшення цін на енергоносії, виграють усі уряди, що обтяжені боргами. Бо якщо ви взяли
кредит, коли за 1 долар можна було купити дві паляниці, а віддаєте цей долар, коли за нього можна купити тільки одну паляницю, то ви, по суті, віддаєте тільки половину кредиту. Більше за всіх обтяженим боргами є уряд США. А от, наприклад, уряд Німеччини, який набагато менше обтяжений боргами, не матиме зиску від інфляції.

Отже, від неприйнятних вимог Ірану і подальших зволікань президента Трампа з забезпеченням вільного судоплавства протокою, виграє у першу чергу, сам уряд президента Трампа. Але президент Трамп розуміє, що він не може нескінченно зволікати з відкриттям Ормузької протоки.

Тому він стягує неспішно морський десант для висадки на один або кілька островів, щоб у певний момент виглядати ще й героєм. І коли він це зробить, переважна більшість населення планети Земля має ще й нагородити президента Трампа званням Отець Земної кулі, бо цій переважній більшості не потрібні високі ціни на заправках та в супермаркетах.