Що краще: короткозорість або далекозорість?

Сюжет опери відтворює стародавню історію Єгипту. Після вистави подумалося, що з нагоди відкриття Ормузької протоки президент Трамп має замовити оперу на сюжет з історії древнього Ірану. Прем'єра опери «Естер» має відбутися у Тегерані, і Дональд Трамп має отримати за неї «Оскара» у кількох номінаціях.

Буде чи не буде досягнуто угоди між США та Іраном, а супроводжувати танкери з нафтою за допомогою есмінців прийдеться, як це вже було у 1987 році під час війни Ірану з Іраком. Тоді британські та французькі військово-морські сили теж брали участь в охороні конвою. Кілька танкерів з нафтою утворювали конвой і
у супроводі есмінців проходили Ормузькою протокою.

Щодо угоди з Іраном, то швидке рішення навряд чи можливе. Головне питання угоди: чи дозволять США мати Ірану ядерну зброю? Країни Європи дозволили це угодою 2015 року.

Так, та угода не забороняла Ірану мати ядерну зброю, а тільки трохи затримувала її надбання. Тим часом Іран накопичував величезні фінансові ресурси від вільного продажу нафти і неспішно розвивав усі компоненти для набуття ядерної зброї та балістичних ракет. Європейських політиків цікавила тоді і цікавить зараз низька ціна нафти. Чи матиме Іран ядерну зброю їм байдуже. Проблема для Європи полягає у тому, що коли Іран здобуде ядерну зброю, то дешевої нафти не буде.

На жаль, у Європі цього не розуміють або скоріше роблять вигляд, що не розуміють.
Тому що поточна політика вимагає дешевої нафти вже сьогодні або завтра. Тим, що буде через 10 років, хай бавляться політики, які будуть у той час при владі. Іран цікавить набуття ядерної зброї тому, що у такий спосіб він зможе нав’язувати свою волю конкуренту — Саудівській Аравії, яка має таку саму низьку собівартість видобування нафти, як і Іран. Тобто, по суті, Іран зможе одноосібно встановлювати світову ціну нафти. Як додатковий приз" він зможе знищити державу Ізраїль. Іран наразі постачає на світовий ринок всього 2 мільйони барелів на день з загального світового споживання у 103 мільйони барелів. Але може постачати значно більше.

Перекриття Ормузької протоки мало би показати європейцям, що може статися з ціною нафти, якщо Іран буде озброєний ракетами з ядерними боєголовками. Хто тоді примусить Іран відкрити протоку для судноплавства, якщо він її закриє? Північна Корея кілька днів тому записала до своєї Конституції автоматичне застосування ядерної зброї у разі військового нападу на її політичне або військове керівництво. Якщо Іран запише до Конституції автоматичне застосування ядерної зброї у разі спроб розблокувати Ормузьку протоку, то чи стануть уряди Франції та Британії перевіряти відданість іранських політиків та військових Конституції? Простіше розблоковувати Ормузьку протоку, поки Іран не має ядерної зброї. Чомусь європейським столицям подобається перекладати провину з хворої голови на здорову і у збільшенні ціни нафти звинувачувати не Іран, а США.

Щодо угоди 2015 року, то Іран радів, що Європа продала йому зашморг, на якому він їх пізніше повісить. Іран і росія зневажають інші цивілізації, бо переконані що їхня є найкращою у світі. У цьому сенсі вони є спорідненими душами. Але у 2018 році США дійшли висновку, що угода 2015 року вигідна тільки Ірану та недалекоглядній Європі і зовсім невигідна США, бо з ядерним Іраном доведеться конкурувати за продаж нафти до Європи. При собівартості видобутку в Ірані 10 доларів за барель проти 40 доларів за барель видобутку у США, шанси
продати американську нафту будуть невеликими.

Особливо, якщо Іран побудує нафтову трубу через дружні до нього уряди Іраку, Сирії та Лівану до Середземного моря. Тоді не тільки собівартість видобутку, але й нижчі, ніж у американських компаній транспортні витрати, зроблять американську нафту неконкурентоспроможні у щодо іранської.
Тому при президенті від Республіканської партії, яку американські нафтові компанії завжди підтримували більше, ніж Демократичну партію, США вийшли з угоди з Іраном, та поновили санкції, що забороняють закупівлю іранської нафти.

США вимагають від Ірану відмовитися від створення ядерної зброї. Тільки у цьому випадку вони знімуть санкції з іранської нафти.
Іран не хоче погоджуватись на відмову від створення власної ядерної зброї. І не тільки аятоли марять ядерною зброєю. Ще при шаху Мохамеді Пахлаві у 70-х роках минулого століття, Іран прагнув стати ядерною державою. З наведеного вище є зрозумілим, що нафтові інтереси американських компаній, що продають нафту до Європи, спонукають уряд США вимагати без’ядерного Ірану. Звісно, Ізраїль обома руками підтримує таку політику США, тому що на кону стоїть його існування.

Але деякі європейські політики, які не мають сміливості відкрито звинуватити США і американські нафтові компанії у невигідному для них розвитку подій, звинувачують Ізраїль у збільшенні ціни нафти. Нібито заради безпеки Ізраїлю уряд США вступив у війну з Іраном.
Ця антиізраїльська упередженість переконує уряд Ізраїлю, що у разі загрози існуванню держави, він може розраховувати тільки на свої власні сили. Тому ухвалив рішення удвічі збільшити кількість літаків-винищувачів F-35.
Європейським політикам здається, що якшо би іранська нафта конкурувала з американською, то ціна нафти для Європи впала би. Але мрія Ірану завжди,і до приходу до влади аятолів, була не в тому, щоби продавати нафту по
ринкових цінах, а в тому щоби продавати по максимальних цінах, навіть якщо і створених штучно.І якщо Іран зможе створювати штучні перешкоди для здешевшання нафти, він завжди цим скористається. Його підтримка хуситів, Хамасу і Хезболи завжди призводила до підвищення ціни нафти, коли Іран наказував їм розпочинати стрілянину.

Але в європейських столицях не хочуть бачити цього очевидного факту. Там радіють, що через посередництво третіх країн вони можуть поки що закуповувати підсанкційну іранську нафту дешево. Міністр фінансів США Бессент передбачає, що протягом півроку ціни на нафту впадуть до рівня, що передував війні з Іраном, або навіть нижче. Він вказує на вихід Об'єднаних Арабських Еміратів з картельного
об'єднання нафтоекспортуючих країн, мета якого полягає у збільшенні світової ціни нафти шляхом обмеження пропозиції на світовому ринку. Еміратам невигідно бути частиною цього картелю, бо він більше за інших членів ОПЕК має невикористаних резервів нафти, яка не поступала на світовий ринок.

Навіть якщо ціна нафти не впаде нижче довоєнного рівня, а повернеться до 70 доларів за барель, це би влаштувало і продавців, і покупців нафти. Найбільші нафтові компанії, які мають столітній досвід перебування на ринку, знають, що за ціновими шоками може настати довгий період низьких цін, як це було у 80-х та 90-х роках минулого століття. Тому краще мати
стабільну ціну, яка всіх влаштовує, ніж максимальну, яка змушує покупців шукати шляхи зменшення попиту. Тому у ціновій політиці краще солідаризуватися з американськими нафтовими компаніями, ніж покладатися на Іран.

Чи погодиться Іран на мирну угоду, що позбавляє його надії мати ядерну зброю? Навряд чи, оскільки це ідея-фікс всього істеблишменту Ірану, яка походить з упевненості у перевагах іранської цивілізації.
Чи погодиться Трамп на угоду, яка залишає Ірану надію оволодіти ядерною зброєю? Можливо, але не з тою приреченістю європейських урядів, які на ділі, а не на словах, погодилися з тим, що Іран буде ядерною державою. Трамп може піти на тимчасову угоду, щоби покращити шанси кандидатів від Республіканської партії на парламентських виборах у листопаді цього року. Але пізніше він повернеться до санкцій або інших методів тиску, щоби Іран не зміг оволодіти ядерною зброєю. Принаймні у найближчі три десятиліття, поки нафта залишається основним енергетичним джерелом світової економіки.

Оскільки Україна є частиною Європи і прагне до вступу у Євросоюз, є спокуса знайти якесь виправдання короткозорій позиції наших європейських партнерів. Це виправдання може полягати у тому, що ніхто із смертних не може передбачити майбутнього. Тому і короткозорість, і далекозорість, обидві можуть бути помилковими. Втім, розуміння реальної позиції сторін без усяких прикрас, є завжди корисним для прийняття кваліфікованих рішень.