«Партизанські загони можуть діяти в Ірані десятиліттями»

Нагадаю, спочатку Дональд Трамп висунув жорсткий ультиматум Ірану: капітуляція через 48 годин, або будемо бомбити енергетичну інфраструктуру! Потім дав задню під приводом, що, мовляв, ведуться переговори з дуже високопоставленими особами у Тегерані. Іран негайно це спростував. Назвав Трампа брехуном. У своїй пресі друкував карикатуру, де зображено Трампа в образі Буратіно, довгий ніс якого застряг в Ормузькій протоці.

Згодом США висунули новий ультиматум з 15 пунктів. Серед них — відмова від наміру знищити Ізраїль, від ракетної і ядерної програм, від проксі-сил у регіоні, також Іран має віддати наявні запаси високозбагаченого урану. Іран, вочевидь, посміявся з цих пунктів і у відповідь, як знущання, висунув вимоги США: зокрема закриття усіх американських баз у зоні Перської затоки, новий порядок проходження суден через Ормузьку протоку, що дозволятиме Ірану отримувати «плату за проїзд», зняття санкцій з Ірану, надання повної свободи щодо їхньої ядерної програми і - виплатити їм репарації за завдані збитки. Сторони обмінялися наперед неприйнятними вимогами.

Тим часом США перекидають сухопутні війська у зону воєнного конфлікту. Експерти кажуть, що кількість цих військ може сягнути десяти тисяч осіб. Є підстави вважати, що наземна операція готуватиметься. Можливо, США планує захопити острів Харг, де розташований найважливіший термінал експорту іранськоі нафти. Або інші стратегічно важливі острови.

Про ситуацію на Близькому Сході говоримо у подкасті на Ютюб-каналі «Балючі теми» з колишнім дипломатом, аналітиком Дмитром Чекалкіним.

— Пане Дмитре, як би ви охарактеризували стан війни на Близькому Сході у цей момент?

— Всі в очікуванні ескалації, оскільки США перекидають у зону конфлікту елітні підрозділи сухопутних військ. Але у Перській затоці театр військових дій — один з найважчих у світі. У мене відчуття, що я повертаюся у своє перекладацьке минуле. За першим фахом я — кадровий офіцер, військовий перекладач. Мої перші відрядження були якраз на Близький Схід і були пов’язані з вивченням особливостей цього регіону саме для проведення масштабних військових операцій — в академію генерального штабу Алжиру. Тоді на командно-штабних навчаннях вивчали особливості проведення таких операцій в умовах гірського узбережжя. Це саме те, що бачимо сьогодні в Ормузькій протоці. На відміну від пологого берега арабських країн з перського боку, з боку Ірану це суцільний гірський масив до 2 000 метрів зі складним рельєфом. При цьому там невеликі глибини, тобто неможливо пересуватися впритул до берега. Роками ізраїльські військові вивчали можливості проведення таких операцій і врешті-решт дійшли негативних висновків. Відтак прем'єр-міністру Ізраїлю Нетаньягу довелося чекати 20 років, змінити чотирьох начальників генштабу, трьох керівників розвідки, щоб сьогодні планувати таку операцію на суходолі.

Чому під час Першої світової війни Черчилль покинув посаду Першого лорда Адміралтейства і пішов звичайним капітаном у піхоту? Через те, що провалив операцію у Дарданеллах, коли Антанта намагалася захопити плацдарм на острові Галліполі. Це призвело до загибелі 120 тисяч військових британської армії. Найбільша невдача за всю кар'єру Черчилля! Він пишався тим, що брав участь у воєнних діях на п’яти континентах. Але галліполійська поразка була найбільшою психологічною травмою для нього. Те саме було під час висадки американського десанту на островах Тихоокеанського регіону у Другій світовій війні. Також пам’ятаємо страшні наслідки форсування Дніпра, коли, за деякими даними, загинуло понад пів мільйона бійців радянської армії. Історія сучасних війн натякає, що штурм гірського узбережжя — найскладніше завдання для сухопутних військ.

— Ви з самого початку критично оцінювали дії Ізраїлю і США в Ірані, називали це авантюрою. Але деякі воєнні експерти натомість вважають, що операція «Епічна лють» є цілком успішною, Америка має чималі досягнення. Їхні аргументи такі. Ключові фігури режиму знищені, знищили ВПК Ірану, обнулили флот, завдали великих збитків ядерній та ракетній програмам. Вбили клин між шиїтами і сунітами на кілька десятиліть. Тепер супермусульманський альянс майже неможливий. Показали всім диктаторам, що недоторканних немає. Почали переділ власності на Близькому Сході. Росіяни там втратили мільярди. Продемонстрували неспроможність рф і Китаю захищати союзників. Відстріляли пакети старої зброї, попереду — виробництво нової тощо.

— Те, що знищили верхівку найнебезпечнішого спонсора світового тероризму, безумовно, плюс. Але в Ірані відбулася так звана децентралізація влади зокрема, у найнебезпечнішому підрозділі - корпусі вартових Ісламської революції. У них є чотири різні групи. Заповіт колишнього аятоли Хаменеї полягав у тому, щоб між підрозділами були горизонтальні зв’язки, щоб не було суто центрального управління, яке можна легко ліквідувати. І щоб керівники тих чи інших підрозділів у разі потреби діяли самостійно на свій розсуд. Але найголовніше — патова ситуація в Ормузькій протоці. Через цей вузький коридор проходить 20% світової нафти. І не тільки. Від цього залежить ситуація у світовій економіці.

Якщо буде наземна операція, прорахувати наслідки неможливо. Втім, для Ізраїлю наразі немає суттєвих негативних наслідків. Навпаки, Нетаньягу виграє: його рейтинг зростає. Він давно хотів проведення таких операцій. Але обрав саме цей момент, коли з боку його головного стратегічного партнера, Сполучених Штатів, сьогодні немає досвідчених кваліфікованих урядовців, які могли б йому протистояти. Хто зараз ухвалював рішення щодо атаки на Іран разом з Трампом? Продавець нерухомості на Мангеттені Віткофф, зять Трампа Кушнер, який опікувався фінансовими фондами родини, і сержант американської армії, який був керівником взводу охорони військової в’язниці Гексет.

— Але такий досвідчений політик Нетаньягу не прорахував наслідків?

— Для Нетаньягу головне — залишитися на посаді. Він є абсолютним рекордсменом — 19 років з перервами на посаді прем'єр-міністра.
Якщо її позбувається, повертається на лаву підсудних і до тюремної камери. Тому для нього ескалація — це єдиний шанс втриматися при владі. Тобто його особисті інтереси захищені і, відповідно, захищені інтереси самого Ізраїлю. Чого не скажеш про країни, які перебувають в епіцентрі цих подій у Перській затоці, а також ті, які страждають від нестачі нафти і газу, а це відіб'ється на цінах на продовольство у всьому світі.

— Чула від жителів Ізраїлю, що їхнє ППО теж виснажується, бракує ракет, плюс економічна ситуація суттєво погіршується… Звичайні ізраїльтяни не дуже задоволені ситуацією.

— Ізраїль вбачає в Ірані екзистенційну загрозу для існування держави. Сьогодні військовий потенціал Ірану знищується саме у протистоянні з Ізраїлем. Це далекобійна зброя. Більшість населення вважає, що Нетаньягу поводиться правильно. Він досяг тактичної мети. Якщо б вибори відбулися сьогодні, він знову зміг би сформувати ту саму коаліцію з ультрареакційними партіями, які забезпечують йому сьогодні прем'єрство. Ще місяць тому у нього не було такої можливості.

— росія для Нетаньягу друг чи ворог? Бо пригадуємо, як Нетаньягу їздив до москви і одягав георгіївську стрічку…

— І це не єдиний приклад… Нещодавно у Financial Times вийшла велика стаття, де йшлося про те, як ізраїльські спецслужби співпрацюють з проросійськими партіями, з проросійськими силами у Східній Європі, зокрема на Балканах. Тобто проросійські сили в Європі отримують суттєву технічну підтримку від того самого Моссаду, від інших ізраїльських установ для боротьби з антиросійськими силами. Достатньо згадати той факт, що Нетаньягу багато років веде боротьбу з ядерною програмою Ірану, але при цьому замовчує той факт, що цю ядерну програму розробляють фізики-ядерники з російського інституту курчатова. У тих самих ядерних об'єктах на території Ірану працюють російські вчені, російські фахівці. Нетаньягу хвалився портретом з путіним на попередніх виборах в Ізраїлі, робив відповідні рекламні транспаранти, де поруч з його портретом і портретом путіна було написано: «Вища ліга світової політики». Співпраця з росією йшла, зокрема, по лінії здобуття компромату.

— Який інтерес Нетаньягу підтримувати на виборах в Угорщині одіозного Орбана? Це прохання від Трампа та путіна?

— Саме так. Вони ж союзники Орбана. Нетаньягу відпрацьовує завдання і з боку росіян, і з боку Трампа.

— Чому арабські країни не відповіли на обстріли Ірану?

— Тому що обстрілюють в першу чергу американські бази, розташовані у цих регіонах. А також сподіваються, що іранці не будуть обстрілювати критично важливі об'єкти, наприклад, установки з опріснення води. Тільки в Саудівській Аравії одна установка забезпечує прісною водою 9,5 млн осіб. Якщо вона буде знищена, населення Саудівської Аравії залишиться без води. Те саме стосується Катару, Бахрейну, ОАЕ. Меншою мірою Оману та Кувейту, оскільки у них є альтернативні джерела.

— Чи зміниться ставлення країн Перської затоки до росії, яка є союзником Ірану і допомагає йому, зокрема розвідданими, і чи можливі нові військові альянси на Близькому Сході?

— Якраз зараз Україні було б важливо перетягнути ці країни на свій бік, зробити їх нашими союзниками. Міністерство закордонних справ України завжди покладало великі надії на співпрацю з цими країнами, навіть свого часу зупиняло дуже перспективні проєкти у співпраці з Ізраїлем, побоюючись, що це призведе до охолодження відносин з арабськими країнами.

— Те, що Трамп говорить про переговори з Іраном, свідчить про ознаку його слабкості чи хитрості?

— Самі іранці не довіряють заявам Трампа про перемовини. Вони нагадують, що у червні минулого року саме під час перемовин, які тривали в Омані, почалася операція США зі знищення ядерних об'єктів Ірану. Вони підозрюють, що заяви про якісь позалаштункові перемовини є ширмою, за якою відбувається підготовка до сухопутних операцій.

— Чи має можливість США повністю знищити режим в Ірані?

— Майте на увазі, що це величезна 90-мільйонна країна, в якій живе фанатично налаштована шиїтська спільнота. Її головна мета — знищення так званого сіоністського утворення, тобто держави Ізраїль. Тому навіть якщо США проведуть якусь сухопутну операцію, якщо захоплять центри влади у Тегерані, в Ірані, як я казав, дуже децентралізована система управління. Відтак партизанські загони можуть діяти там десятиліттями. Ми вже побачили, як це відбувається у тому ж Іраку, Сирії чи Афганістані. Але територія тієї ж Сирії та Іраку, якщо подивитися на мапу, набагато легше піддається контролю. Свого часу танки під час операції в Сирії та в Іраку долали сотні кілометрів за лічені години. А в Ірані виключно гірські райони, контролювати які буде вкрай складно. Тим паче, коли населення втричі більше, ніж населення Іраку, і в 10 разів більше, ніж населення Сирії.