Європа як стара гвардія Наполеона: помирає, але не здається

Фракції, які послідовно голосува­ли за політичну, військову й еко­номічну підтримку України (пра­воцентристська Європейська народна партія, лівоцентристський Прогресив­ний альянс соціалістів і демократів, лі­берали з Renew Europe і «Зелені»), ма­тимуть разом понад 420 зі 720 мандатів. Ба більше, не забуваймо, що Україну в ЄП підтримують і найбільші групи фрак­ції «Європейські консерватори й рефор­місти» — депутати від партії «Брати Італії» прем'єр-міністерки Джорджі Мелоні й депутати від польської опозиційної партії «Право і Справедливість» (ПіС), а це ра­зом іще понад пів сотні мандатів.

Перше місце Європейської народної партії (близько 190 мандатів) означає, що теперішня голова Європейської ко­місії, німецька християнська-демократ­ка Урсула фон дер Ляєн, має прекрас­ні шанси обіймати свою посаду ще п’ять років. І це також чудова новина для Ки­єва, адже особистий внесок пані Урсу­ли у справу інтеграції України до Євро­пейського Союзу переоцінити важко.

Цікавими є результати виборів до Єв­ропейського парламенту в сусідніх Сло­ваччині й Угорщині. У першій найбільше мандатів узяла виразно проукраїнська партія «Прогресивна Словаччина», а у другій, хоча з результатом близько 44% голосів переміг «Фідес» прем'єр-міністра Віктора Орбана, понад 30% ви­борців підтримали опозиційну «Партію поваги й свободи» Петера Мадяра. Схо­же, ера безроздільної влади Орбана в Угорщині добігає кінця…

Ліва європейська преса довго лякала «ультраправим наступом» на виборах до Європарламенту, мовляв, «усе пропало», але, як на мене, цей наступ успіху не мав. Розумію, що багато кому позиція «Бра­тів Італії» і польського ПіСу щодо мігра­ції не до вподоби, але називати через це ці праві політичні сили «ультраправими» — неправильно… А от що на цих вибо­рах до Європарламенту справді стало­ся, то це успіхи двох фінансованих рф партій у ФРН і Франції. Ідеться про «Аль­тернативу для Німеччини й «Національне об'єднання».

Проросійська «Альтернатива» уже довго «пасеться» на електоральному полі східних федеральних земель (колишньої комуністичної НДР). І надій на те, що там­тешні виборці змінять курс, небагато. На жаль… У західних же землях ФРН вплив «Альтернативи» залишається обмеже­ним. Звісно, для Берліна успіх «Альтер­нативи» на виборах до ЄП є проблемою, але робити з цього трагедію не варто. Цю німецьку партію нещодавно з ганьбою вигнали з європарламентської фракції «Ідентичність і демократія» (тієї, де фран­цузьке «Нацоб'єднання» Марін Ле Пен та італійська «Ліга» Маттео Сальвіні)): один із лідерів «Альтернативи» заявив, що не всі есесівці були злочинцями… У Євро­парламенті 26 депутатів «Альтернативи» будуть в ізоляції, і ядром «ультраправого фронту» не стануть.

У Франції виборці, схоже, помстили­ся президенту Еманюелю Макрону за вкрай непопулярну в народі пенсійну ре­форму (збільшили пенсійний вік із 62 до 64 років), яку той «протиснув»… Макрон відреагував оперативно — розпустив парламент і призначив дострокові пар­ламентські вибори. «Що він робить? — запитують деякі оглядачі. — Зараз „Наці­ональне об'єднання“ Марін Ле Пен виграє вибори, і його формальний лідер Жордан Барделла стане прем'єр-міністром»…

Не факт. Макрон — досвідчена «полі­тична тварина», тож у його рішенні (га­даю, не емоційному й спонтанному, а добре продуманому, адже прогнози со­ціологів щодо перемоги партії Ле Пен на виборах до ЄП секретом не були), — чіт­кий розрахунок.

Макрон розуміє, що чимало францу­зів проголосували на євровиборах за уль­траправих не тому, що фанатіють від Ле Пен, а для того, щоб показати президен­ту дулю. Зробили це, бо не вважають ви­бори до Європарламенту для себе надто важливими. Інша річ — вибори до фран­цузького парламенту. Виборці, розра­ховує Макрон, сім разів подумають, ніж один раз «відрізати», тобто віддати свій голос за політичну силу Ле Пен. Зрештою, на президентських виборах вона вже дві­чі виходила з Макроном у другий тур. І два рази йому програла… Приблизно так, вважає президент Франції, станеть­ся й цього разу. Тобто результат партії Ле Пен на французьких виборах, сподіваєть­ся Макрон, буде значно гіршим від її ре­зультату на виборах європейських. Цьому сприятиме й французька система парла­ментських виборів (передбачає другий тур у тих випадках, коли депутат, що пе­реміг на окрузі, не набрав понад половину голосів). Чи розрахунок Макрона справ­диться? Невдовзі побачимо. Перший тур виборів у Франції - 30 червня.