Вибори у Польщі: влада може змінитися
За даними соцопитувань, шальки терезів схилилися на бік опозиції. Але заздалегідь «ховати» ПіС усе ж не варто…
У неділю, 15 жовтня, у сусідній Польщі відбудуться парламентські вибори. На фініші дуже жорсткої (можна навіть сказати — брудної) виборчої кампанії соціологи, як і раніше, виводять на перше місце правлячу зараз «Об'єднану правицю», головною силою якої є консервативна партія «Право і Справедливість» (ПіС). Але збереження влади після виборів останні опитування ПіСові вже не обіцяють. Якщо вірити соціологам, можливість сформувати новий уряд матимуть три опозиційні сили — «Громадянська коаліція», «Третій шлях» і «Нова лівиця».
Проведене тиждень тому опитування Estimator для видання DoRzeczy. pl (прихильного до ПіС) прогнозує, що правляча партія одержить 36,9% голосів виборців. Ліберальна «Громадянська платформа» (ГП, головна сила «Громадянської коаліції») матиме, за даними опитування, 30,5%, а коаліція «Третій шлях» (її створили ліберальна партія «Польща 2050» і селянська партія PSL) — 9,4%. «Лівиці» й антиукраїнській «Конфедерації» Estimator прогнозував по 9,3% голосів.
Опитування IBRiS (3−4 жовтня): ПіС — 34%, ГП — 28,9%, «Третій шлях» — 10,6%, «Лівиця» — 10%, «Конфедерація» — 9,7%. Опитування Kantar для Fakty TVN і TVN 24 (2−4 жовтня): ПіС — 34%, «Платформа» — 30%, «Лівиця» — 10%, «Третій шлях» — 9%, «Конфедерація» — 8%.
І нарешті, опитування на замовлення прихильного до «Платформи» радіо RMF FM і видання Dziennik Gazeta Prawna (2 жовтня). ПіС — 32%, «Платформа» — 28,2%, «Третій шлях» — 11%, «Лівиця» — 10,2%, «Конфедерація» — 10%.
Опитування різні, а показують приблизно те саме. По-перше, дистанція між ПіС і «Платформою», що у кращі для правлячої партії часи виборчої кампанії сягала 10%, скоротилася. По-друге, в усіх опитуваннях «Третій шлях» упевнено набирає понад 8%. Чому це важливо? Тому що «Третій шлях» — це не партія, а коаліція двох партій, відтак прохідний бар'єр для цієї політсили не 5%, а 8%. Якби «Третій шлях» набрав менш ніж 8%, то до Сейму не потрапив би, і голоси, віддані за цю коаліцію, розподілися би по решті політсил (пропорційно до їх показників на виборах). Звісно, найбільше би тих голосів одержав ПіС. Але, судячи з прогнозів соціологів, такої ситуації не буде.
Якщо 15 жовтня поляки проголосують приблизно так, як обіцяли опитування, то після восьми років при владі ПіС її втратить. Самостійно сформувати уряд консерватори не зможуть — голосів не вистачить. І навіть якби захотіли (теоретично) залучити до коаліції «Конфедерацію», то 231 голос, необхідний для більшості у Сеймі, не наберуть.
А от «триголова» опозиція, якщо прогнози соціологів справдяться, сформувати уряд зможе. Наприклад, за результатами згаданого вже опитування для RMF FM, опозиція мала би у Сеймі 243 мандати: «Платформа» — 153, «Третій шлях» — 48, «Лівиця» — 42, ПіС — 176, а «Конфедерація» — 40. (Один мандат за будь-яких розкладів матиме німецька меншина).
Чому на фінішній стадії кампанії ПіС розгубив свою перевагу? Консерватори дуже не хотіли формувати уряд разом із антиукраїнською «Конфедерацією», тож прагнули здобути стільки голосів, аби ПіС вистачило для самостійної більшості.
На той момент правляча партія мала в опитуваннях близько 38−40% голосів, тож бракувало небагато — трохи «опустити» рейтинг «Третього шляху», аби ця коаліція не подолала 8-відсоткового (для неї) виборчого бар'єра. Тож у ПіС вирішили: якщо активно «позахищаємо» польських фермерів від українського зерна, то значна частина виборців селянської партії, яка увійшла до «Третього шляху», точно перебіжить від PSL до ПіСу…
Трохи жорсткіша, ніж раніше, позиція ПіС щодо України, припустили у правлячій партії, допоможе вирішити ще одне завдання, необхідне для завоювання самостійної більшості - «збити» антиукраїнську «Конфедерацію». Саме звідси, очевидно, корені несподіваних заяв про начебто припинення передачі Польщею зброї Україні… «Ядерному» електорату ПіС усі ці хитромудрі «фінти» на українському напрямку, напевно, не завадили. А от тим виборцям консерваторів, які 2019 року голосували за них не так із ідеологічних, як із суто прагматичних міркувань (мовляв, як із економікою все більш-менш добре, то навіщо владу міняти?), дивні «маневри» ПіСу явно не «зайшли».
Схоже, прагматичних виборців ПіС відлякали також антинімецькі й навіть антиєвропейські нотки у кампанії правлячої партії. Із Німеччини, разом із якою Польща входить до ЄС і НАТО, політики ПіС зробили ледь не… головного ворога. Мало не такого ж, як путінська росія… Злісними ворогами Польщі, за уявленням політиків ПіС, є нині й «брюссельські бюрократи», які прагнуть переселити до країни тисячі нелегальних іммігрантів із Африки…
Про таких іммігрантів більшість поляків справді не мріє. Водночас обкладинка одного з останніх номерів тижневика Do Rzeczy (прихильного до чинного уряду), який прямо закликав до виходу Польщі з Європейського Союзу (зокрема, через плановану ЄС «релокацію» мігрантів), мріям більшості поляків також не відповідає… Такий провокативний заклик додав балів опозиції, яка вже давно попереджає: відстоювання ПіСом свого бачення Євросоюзу як «Європи націй» (тобто заперечення необхідності подальшої інтеграції всередині ЄС) рано чи пізно підштовхне консерваторів до «Полексіту»… Це зовсім не факт. Але своєю антиєвропейською риторикою під час виборчої кампанії політики ПіС такі звинувачення не спростували.
Передвиборну ситуацію у Польщі активно висвітлюють німецькі ЗМІ. І не лише тому, звісно, що саме Німеччину правляча у Варшаві партія зробила чи не головною своєю мішенню під час кампанії… Ідеться також про економіку.
Як нагадує німецьке видання Die Zeit, Польща входить до топ-5 найбільших торговельних партнерів ФРН. Обсяг торгівлі Німеччини з Польщею аж у 11 разів більший, ніж Німеччини з рф, і постійно зростає.
Парламентські вибори у Польщі Die Zeit називає «найважливішим випробуванням стійкості західної демократії перед виборами наступного року в США». Можна припустити, що симпатії офіційного Берліна — на боці польської опозиції, адже жорстка антинімецька риторика політиків ПіС відносин між ФРН і Польщею аж ніяк не зміцнює…
Своєю чергою, німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung звертає увагу на важливість позиції польського жіноцтва у нинішній виборчій кампанії. «Опозиційні партії усвідомлюють, що їм необхідно мобілізувати жінок, — констатує FAZ. — У Польщі традиційно високий відсоток тих, хто не голосує на виборах, середня явка — близько 60 відсотків». Посилаючись на дані Newsweek Polska, німецьке видання зазначає: чимало польських жінок, більшість яких не бажає продовження влади ПіС (зокрема, через антиаборційні закони, ухвалені консерваторами), досі вагаються, чи варто йти голосувати…
«Табір опозиції, схоже, усвідомлює: для зміни чинного уряду потрібні усі її „відтінки“, — пише FAZ. — І Дональд Туск. Найколоритніший опозиційний політик у Польщі, попри величезну ворожість представників влади й певну критику у власному таборі, доводить одне: він може збирати довкола себе натовпи з різних регіонів і середовищ». Очевидно, до такої думки FAZ підштовхнув успіх організованого лідером «Громадянської платформи» Туском опозиційного «Маршу мільйона сердець», який на початку жовтня відбувся у Варшаві. (За даними організаторів, у заході взяли участь близько мільйона поляків, за даними влади — не більше ста тисяч).
І все-таки, попри усі позитивні для «триголової» опозиції прогнози соціологів, говорити про її перемогу передчасно. Великий вплив на підсумки голосування може мати згадана німецьким виданням традиційно низька явка на польських виборах.
Більшість електорату опозиції - жителі великих міст, частина яких може не дійти до виборчих дільниць. Більшість електорату консерваторів — жителі невеликих містечок і сіл, від яких можна сподіватися більшої активності у день голосування. Тим паче, що разом із виборами до Сейму й Сенату правляча партія проводить референдум.
Поляків запитають, зокрема, про їхнє ставлення до «релокації» до Польщі мігрантів, на якій наполягають «брюссельські бюрократи», і до підвищення пенсійного віку (за уряду «Платформи» його піднімали, а потім, за уряду ПіС, знову знизили). Частина виборців ПіС, можливо, і не пішла би на вибори, — але на референдум точно піде («хай знають, що ми тих мігрантів не хочемо»). А якщо на референдум підуть, то й на виборах проголосують. І навряд чи за «пронімецького» Туска…