Перевага Байдена і шанси Трампа

У вівторок, 3 листопада, громадяни США обиратимуть президента. Ці вибори вже відзначилися двома рекордами. По-перше, за кілька тижнів до дня голосування понад 52 мільйони американців проголосували достроково (поштою) — це понад 38% загальної явки на виборах 2016-го. Імовірно, 2020 року явка виборців буде рекордно високою. По-друге, один із кандидатів, представник Демократичної партії Джо Байден, має у соцопитуваннях рекордну перевагу на загальнодержавному рівні. За два тижні до виборів колишній віцепрезидент США випереджав чинного президента, представника Республіканської партії Дональда Трампа, майже на 9%. Утім, навіть ця величезна перевага не гарантує демократові перемоги. Інтрига зберігається: шанси Байдена й Трампа є рівними.

Чотири роки тому супер­ниця Трампа, демократ­ка Гілларі Клінтон, також мала перевагу в опитуваннях на загальнонаціональному рівні. Максимально ексглаві Держде­партаменту давали близько 5% переваги над Дональдом Трам­пом, а в більшості опитувань, на­гадує портал RealClearPolitics, Клінтон лідирувала з перевагою від 1,3 до 3,2% голосів. Ці опи­тування не обдурили: на пре­зидентських виборах 2016-го Клінтон набрала на 2,1% голосів більше, ніж Трамп.

Але президентом чотири роки тому став республіканець. Уся справа у виборчій системі США. Президента цієї федерації оби­рають не безпосередньо грома­дяни, а «вибірники», яких деле­гує кожен штат. Кандидат, який перемагає у конкретному штаті, «забирає» усіх його «вибірників» (для перемоги кандидат пови­нен зібрати їх не менше ніж 270). Отже, президентом США стає не той, хто перемагає за загальною кількістю голосів виборців, а той, хто перемагає у більшості гус­тонаселених штатів (чим більше людей у штаті, тим більше він де­легує «вибірників»).

Штати традиційно ділять на safe states, тобто «безпечні», де перемога демократа чи республі­канця гарантована, і swing states, тобто «ті, що коливаються», або ж невизначені. У цих штатах може перемогти як демократ, так і рес­публіканець, і саме за них точить­ся уся боротьба. На виборах 2020 року до swing states експерти від­носять Аризону, Флориду, Джор­джію, Мічиган, Міннесоту, Пів­нічну Кароліну, Пенсильванію і Вісконсин.

Чотири роки тому у трьох важливих невизначених штатах соціологія була на користь Клін­тон. У Мічигані її перевага за два тижні до голосування становила від 3,6 до 10%, у Вісконсині — від 5,4 до 6,5%, а у Пенсильванії — від 2,1 до 5,6%. Але у всіх трьох штатах переміг Трамп (із пере­вагою менше відсотка). Як на­слідок, господарем Білого дому став республіканець.

Американські соціологи, які проводили опитування, зазнали тоді своєї найбільшої поразки. 2017 року на конференції в Но­вому Орлеані представники со­ціологічної спільноти США ви­значили причини помилки. Дві з них нагадала газета The New York Times. По-перше, в останні дні кампанії невизначені вибор­ці масово схилилися до Трам­па. Це можна пояснити початком розслідування ФБР справи про незаконне використання Клінтон службової електронної пошти (на посту очільниці дипломатії США за президента Барака Оба­ми). По-друге, явка прихильни­ків Республіканської партії була вищою, ніж очікувалося.

Тож прихильники Трампа не втрачають оптимізму: а ну як і цього разу соціологія на рів­ні штатів виявиться неточною? Республіканці сподіваються, зо­крема, на те, що симпатики цієї партії значно частіше, ніж при­хильники демократів, прихову­ють свої справжні уподобання у розмовах із соціологами (дослі­дження це підтверджують). Та й загалом, кажуть республіканці, американці не вважають Трам­па поганим президентом. За да­ними опитування для телекана­лу NBC і видання The Wall Street Journal, 50% громадян США ви­знали, що за першої каденції Трампа вони стали жити краще. Для порівняння: експрезидент Обама після двох каденцій мав у такому ж опитуванні гірший по­казник — лише 38%.

Наприкінці виборчої кампанії найзапекліша битва триває за Флориду. На думку експертів, програш у Сонячному штаті може «похова­ти» як Трампа, так і Байдена. За даними опитування Університе­ту Північної Флориди (Джексон­віль), невеличку перевагу у Фло­риді має Байден — 48% проти 47% за Трампа. А дослідження порталу The Hill прогнозує нічию.

Трамп, який 2016-го пере­міг у Флориді з перевагою тро­хи більше ніж 100 тисяч голосів, торік навіть офіційно став жите­лем Сонячного штату. Мабуть, передбачав, що саме у Флориді може визначитися доля виборів 2020-го… Демократичній партії допомагає у Флориді мільярдер Майкл Блумберг: ексмер Нью-Йорка офірував своєму фон­ду, що підтримує кампанію Бай­дена, аж сто мільйонів доларів. Проблемою демократів у Со­нячному штаті є відносно низь­ка підтримка серед «латиносів»: велика кубинська громада Фло­риди (біженці з «острова Сво­боди») переважно підтримує Трампа, ставлення якого до ко­муністичного режиму в Гавані є дуже жорстким.

Зате Байден може розра­ховувати на виборців, які по­ходять з країн Латинської Аме­рики, у Техасі, який роками був оплотом Республіканської пар­тії (востаннє кандидат у прези­денти від Демократичної партії перемагав у ковбойському шта­ті 1976 року). За даними опиту­вання The Dallas Morning News, серед техаських «латиносів» пе­ревага Байдена є величезною — 69% на 21%. Демократи спо­діваються, що у Техасі, який де­легує аж 39 «вибірників», Байде­на приведуть до перемоги саме «латиноси», яких останніми ро­ками у цьому штаті значно по­більшало. Поза тим, до Теха­су, де відносно низькі податки, приїжджають жити американці зі штатів північного сходу й Калі­форнії, а більшість їх традиційно підтримують демократів.

І все ж за кілька днів до ви­борів кращі шанси «взяти» Те­хас мав Трамп, перевага яко­го, за даними RealClearPolitics, становила 2,6%. Як пише The Washington Post, помилкою Бай­дена була його заява про амери­канську нафтовидобувну галузь. Під час теледебатів у Нешві­лі Байден на запитання Трам­па, чи не зупинить його суперник нафтову промисловість, відпо­вів, що «загасить» її… «Нафтова промисловість сильно забруд­нює довкілля, — пояснив Байден. — Її треба замінити відновлюва­ною енергетикою. Я припиню федеральні субсидії нафтовій промисловості». Звісно, Трамп відразу заявив, що це означа­тиме «знищення промисловос­ті». І запитав виборців: «Будете пам’ятати про це у Техасі? У Пен­сильванії, Оклахомі?».

Американські вибори — це завжди насамперед про економіку. Зважаю­чи на це, треба визнати: якби не пандемія коронавірусу, що вда­рила по господарці США, пе­реможцем президентських ви­борів 2020 року напевне став би Трамп. Газета The New York Post, яка офіційно підтримала чинного президента, нагадує: до пандемії рівень безробіття у США впав до 3,5% - найнижчо­го за пів століття. А серед афро­американців рівень безробіття знизився до 6,8% - найкращий результат із 1972 року. За пре­зидентства Трампа, пише ви­дання, пропозицій щодо роботи було на мільйон більше, ніж без­робітних, а ріст заробітних плат уперше за десятиліття переви­щив 3% на рік.

Звичайно, коронавірус вніс суттєві корективи. Демократи вважають, що реакція Трампа на пандемію була неадекватною: мовляв, президент недооцінив загрозу, через що загинули ти­сячі американців… За даними соцопитувань, більшість гро­мадян США з такими оцінками погоджуються. Здавалося б, за таких умов Байден мав би лег­ко перемогти. То чому ж Трамп, який програв пандемії, усе-таки зберігає шанси на перемогу на виборах?

Як на мене, багато в чому за­вдяки Байдену. 78-річний ві­цепрезидент не має яскравої харизми, він «ніякий», не «за­палює»… Харизматичних по­літиків у лавах Демократичної партії багато, наприклад, се­натори Елізабет Воррен і Бер­ні Сендерс. Але вони належать до радикального, лівого кри­ла демократів (Сендерс відкри­то називає себе «соціалістом», Воррен звинувачує в усіх бідах банки й корпорації). Ані верхівка демократів, ані, очевидно, біль­шість її прихильників довіритися партійним радикалам не готові (інакше би «праймеріз» виграв Сендерс). На їхньому тлі Бай­ден виглядав як поміркована альтернатива. Звісно, ті вибор­ці демократів, які підтримували Воррен і Сендерса, Трампа не­навидять. Але вони й Байдена не дуже люблять… Чи вистачить ненависті до Трампа, аби прого­лосувати за Байдена?

По-друге, так звані невизна­чені виборці (можуть проголо­сувати як за демократа, так і за республіканця) можуть злякати­ся, що Байден у разі своєї пере­моги матиме певні зобов’язання перед «ліваками». Наслідком цього буде, зокрема, збіль­шення податків. Плани Байде­на у податковій сфері спричиня­ють занепокоєння «незалежних» уже зараз. Як підрахували ана­літики, у випадку реалізації про­позицій Байдена середнє по­даткове навантаження у штаті Каліфорнія і місті Нью-Йорк ста­новитиме аж 62%.

І, нарешті, «невизначені» ви­борці можуть схилитися на бік республіканця Трампа через те, що пам’ятають про поведінку гу­бернаторів штатів і мерів міст від Демократичної партії під час «антирасистських» погромів, які влаштували учасники руху BLM (Black Lives Matter, «Життя чор­них важливі»). Тоді деякі з цих гу­бернаторів і мерів фактично ста­ли на бік погромників, блокуючи спроби федеральної влади на­вести порядок. Демонстранти нападали на відділки поліції, гра­бували крамниці, палили автів­ки. А потім почали вимагати роз­пуску поліції і передачі «чорним» будинків, у яких живуть «білі»… «Незалежним» виборцям, біль­шість з яких належить до серед­нього класу, такі вимоги навряд чи сподобалися.