У «Незламному гуртожитку» доглядають тварин-інвалідів
В Україні є десятки зоопритулків, де опікуються тваринами-безхатьками, інвалідами війни або жертвами байдужості. За даними Всесвітньої асоціації тварин, в Україні таких набереться 140 тисяч. На допомогу їм приходять ентузіасти. Михайло і Сергій з Харківщини — одні з них. Для братів наших менших вони заснували «Незламний гуртожиток»
Серед підопічних цих волонтерів тварини із перебитими хребтами, покаліченими кінцівками, важкими хворобами. До великої війни Михайло і Сергій утримували у Харкові тридцять одного кота, тринадцять песиків і одну шиншилу. Придбали будинок у селі Липцях і почали будувати для нових прибульців карантинний пункт.
Цей зоопритулок розташовувався за десяток кілометрів від кордону з росією, тож у перші дні повномасштабного вторгнення в їхнє село нагрянули окупанти. Зайшли зайди і до любителів тварин. Депортували зоозахисників у росію, дозволивши взяти з собою лише третину вихованців «Незламного гуртожитку». Покидаючи Україну, чоловіки змушені були випустити решту собак до лісу, а котам, які залишалися «безгоспними», розсипали корм по підлозі…
У листопаді 2022 року воїни ЗСУ звільнили Липці від ворога. З росії разом з кількома тваринами вдалося повернутися захисникам фауни. Тепер під їхньою опікою чотири собаки і п’ятеро котів. Семеро з них через травми хребта пересуваються лише на передніх кінцівках. Щоб полегшити їхнє пересування, волонтери зробили їм возики, своєрідні колісні «милиці».
Завдяки любителям природи з усіх куточків світу, які підтримують ініціаторів цього гуманітарного проєкту, «Незламний гуртожиток» отримує корм, ліки. Михайло та Сергій годують своїх вихованців, роблять їм медичні процедури, чотири рази на день водять їх у туалет, допомагають їм випорожнитися, бо часто через проблеми зі здоров’ям самі вони зробити цього не можуть. Кожні пів року тваринам роблять комплексне ветеринарне обстеження, включаючи УЗД, аналізи крові, чистку зубів. Волонтери щодня виводять їх на годинні прогулянки.
У «Незламному гуртожитку» тварини-інваліди почуваються захищеними, як удома. Але їхні господарі не проти, якщо хтось, пройнявшись долею цих бідолах, захоче взяти когось з них до себе і оточити належною опікою.