Люди з усього світу летять за Полярне коло, аби зробити фото зі Санта Клаусом. За 55 євро

Про це журналістці «ВЗ» розповіла письменниця, бізнес-тренерка й експертка з продажів Людмила Калабуха, яка нещодавно повернулася з Лапландії.

— Людмило, не раз чула, що у резиденції Санта Клауса в Лапландії панує справжня казка… А які ваші враження?

— Перше враження: ця казка коштує чималих грошей. У резиденції Санта Клауса беруть за все — за фото, за відео, за лист із фірмовою печаткою, за вхід на будь-яку локацію в межах цього парку розваг — до прикладу, арктичного зоопарку. Я бізнес-тренерка й експертка з продажів, тому, куди б не поїхала, у фокусі моєї уваги те, як і на чому люди заробляють. І навіть стоячи в чергах, ловила себе на думці: як же дорого коштує віра в Санта Клауса, і наскільки грамотно все зроблено, щоб люди хотіли за це платити.

— Скільки коштує поїхати з дитиною в резиденцію Санти у Лапландії?

— До прикладу, номер у готелі 150−200 євро — без подушок, ковдр і постелі. Або везіть своє, або доплата +30 євро. Катання на хаскі чи оленях — 60−150 євро. Поїсти — 25−30 євро на одного. Іграшка — 20−40 євро. Лист з пошти Санти — 5−10 євро. Фото з Сантою — 55 євро. Скромно — 1000 євро, якщо ви і плюс одна дитина. Якщо дітей двоє - від 1500 євро на день. І я готова поділитися, скільки перебування в резиденції Санти обійшлося мені.

— І скільки?

— Не економлю на тому, чого ніде більше не побачу. Навіть щоб спробувати оленину, зняла аскезу на м’ясо. Спробувала — баран бараном. Привезла зі собою ще лосятину та ведмежатину. Смачно й незвично. Під час нашого візиту вдарили аномальні морози, до мінус 40, і закрилося все. Фіни не слабенькі, просто не хочуть проблем: відморозите собі носи на лижних трасах чи на оленях, чи із собаками — хто відповідатиме? Вони. Тож краще втратити у грошах. Єдине, що працювало, це Snowman World. Абонемент на цілий день — 35 євро: входять ковзанка (плюс прокат ковзанів 15 євро) і snow tubing — велика ґумова шина на мотузці. Є дві речі, чого я реально боюся, — це гніву свого чоловіка і мого страхового консультанта (сміється. — Г. Я.). З чоловіком простіше: він не підписаний на мене в соцмережах і не читає моїх дописів. Тож спокійно викладаю фоточки з іншими цікавими чоловіками. А от пильна увага мого страховика змушує добре думати, перш ніж стрибати в арктичні води в термокостюмі, літати на параплані чи йти в двотижневий похід джунглями Амазонки. Хоча усе це я вже робила. А від ковзанки відмовилася. Під час семисекундного спуску ґумовим бобслеєм пережила такий страх, що краще ще раз стрибнути з криголама… Тому вийшло у мене мегабюджетно: 35 євро за 7 секунд спуску. Плюс 6 євро за безалкогольний гарячий коктейль у льодовому палаці ( плюс 2 євро чайові). 30 євро — обід з олениною. Разом 73 євро. За фото зі Сантою 55 євро я не платила. Вмію домовлятися.

— Ви були розчаровані?

— Ні. Заінтригована. Почала досліджувати: як так сталося, що дорослі люди з усього світу добровільно летять за Полярне коло, аби зробити за 55 євро фото з бутафорським бородатим дідусем? Була вражена значно більше історією, яка за цим стоїть, ніж самою резиденцією Санти. Почну з традиції ставити ялинки. Задовго до введення християнства у зимових лісах германських земель люди приносили криваві жертви злому лісовому духові - вішали нутрощі тварин на вічнозелене дерево, вважаючи його провідником між світом духів та людьми. От звідки традиція прикрашати ялинки, яка згодом перейшла і в християнство. Тільки тепер біля ялинок співали, клали подарунки і говорили про народження Христа. Те, що було оберегом від смерті, стало знаком світла. І кілька століть ялинка залишалася суто німецькою традицією, не відомою більше ніде.

— А тепер у цілому світі ялинка стала незмінним атрибутом Різдва і Нового року…

— Це заслуга Олександра Дюма-батька.

— Автора книжок про мушкетерів?

— Він 1844 року переклав французькою казку німця Гофмана «Лускунчик і Мишачий король», адаптувавши похмуру історію під чарівну різдвяну казку. Тоді традиція ставити ялинку була ще суто локальною, тому Дюма постійно пояснював читачам, що це за традиція, як це виглядає і чому саме під ялинкою відбуваються дива. Бо тоді ніде у світі, окрім німецьких земель і, уявіть собі, Львова, традиції ставити на Різдво ялинку не було. Велика німецька діаспора в середині XIX століття давно ставила ялинки, Львів тоді був частиною Австро-Угорщини, і велика кількість містян перейняла цю традицію

— Чула, що до Різдва із Санта Клаусом дотична Coca-Cola…

— 1931 року маркетологи Coca-Cola думали, як змусити людей пити взимку холодний напій. І створили образ доброго усміхненого Санти у червоному одязі з білою опушкою. Художник малює його у кольорах бренду, запускається потужний піар, і за кілька років світ уже вважає, що Санта Клаус завжди був символом Різдва… Поки кока-колівський Санта Клаус на оленях під пісеньку Jingle Bells піднімав продажі прохолоджувального напою і завойовував країну за країною, стаючи символом Різдва, вибухнула Друга світова війна. І країну за країною почали поглинати два зовсім не казкові, а реальні монстри — нацистська Німеччина і срср. Зимова війна тривала лише три місяці - з кінця 1939-го до весни 1940 року. Совєти прийшли «звільняти» фінів і підтримувати робітничий клас, який нібито благав звільнити його від капіталістів. Формула знайома. Фіни воювали самі у люту зиму проти значно чисельнішої армії, і відстояли свою столицю. Але втратили близько 11% території - Карелію та інші стратегічні землі. Це була ціна за те, щоб країна взагалі залишилась. У нас дуже мало знають про так звану Лапландську війну, наслідком якої якраз і стало заснування резиденції Санта Клауса…

— Лапландська війна у Фінляндії?

— 1941 року Фінляндія знову опинилася у війні. Німеччина зайшла з боку Норвегії - їй був потрібен нікель, який добували на фінській території. Фінляндія не поділяла нацистської ідеології, не була ідеологічним союзником, а була співвоюючою стороною з однією практичною метою — повернути втрачені території і гарантувати безпеку своїх кордонів. Не з любові до Гітлера. З необхідності вижити між двома імперіями… 1944 року, під жорстким тиском срср, Фінляндія підписала публічне перемир’я. Країну зобов’язали вийти з війни, виплатити репарації совєтському союзу і створити максимально нестерпні умови для відходу німецьких військ зі своєї території. Фіни розуміли, що заплатять за це своєю північчю. Почалася Лапландська війна, про яку в нас майже не знають. Німці, відступаючи, застосували тактику випаленої землі. Лапландія була спалена, замінована, знищена. Рованіємі - місто, яке сьогодні асоціюється з резиденцією Санта Клауса і різдвяною казкою, — тоді було перетворене на український Бахмут… А частиною повоєнних угод стало те, що Фінляндія була зобов’язана виплатити репарації агресору! Не грошима, а промисловими ресурсами: суднами, локомотивами, вагонами, кабелями, верстатами… Сума — 300 мільйонів доларів зразка 1938 року, що сьогодні дорівнює приблизно 4−5 мільярдам.

— Фінляндія відновлювалася за планом Маршалла?

— Ні. Союз змусив Фінляндію відмовитися від плану Маршалла (масштабна програма економічної допомоги США країнам Європи, реалізована у 1948−1952 роках. — Г. Я.) — жодної західної допомоги. Фінляндію вважали воюючою стороною. Тому вона залишилась із втраченою територією, спаленою північчю і рахунком на репарації. Улітку 1950 року колишня перша леді США, відома світова громадська діячка Елеонора Рузвельт, прибула до Рованіємі як приватна особа — з метою оцінити відбудову регіону після руйнувань Другої світової війни. У той час фінські маркетологи думали, як використати такий потужний інфопривід для популяризації регіону? Рішення було просте і геніальне — поселити вже всесвітньо відомого завдяки Coca-Cola Санту у себе — у Рованіємі.

— Тобто?

— Місцева влада за три тижні побудувала дерев’яну хижу для цього візиту. І запустила піар, що колишня перша леді США прибуває в резиденцію Санти, та ще й може відправити лист додому прямо з-за Полярного кола. Ця хижа стала першою спорудою на місці нинішнього Santa Claus Village і пізніше отримала назву Roosevelt Cottage — котедж Рузвельт. Хижа стала символом дружби між Фінляндією та США. З цієї хижі і крутого маркетингу за допомогою інфлюенсерки зі світовим ім'ям прижилася байка, що Санта живе за Полярним колом. І саме довкола неї виросло ціле святкове селище: ресторани, пошта Санта Клауса, туристичні атракції. Рованіємі почав позиціонувати себе як «офіційна домівка Санта Клауса» — і зараз приймає сотні тисяч відвідувачів щорічно з оборотом понад 400 мільйонів євро на рік.

— А ще була перемога фінської рок-групи Lordi на «Євробаченні». Чула, їм допомогли виграти діти, які масово голосували за прикольних монстрів. Ніби вони родом із Рованіємі?

— Ой, тут цікава історія. 2006 року фінський гурт Lordi виграв «Євробачення» з піснею Hard Rock Hallelujah. Це була перша перемога Фінляндії за всю історію конкурсу. Перемога образу обросла міфами. Міф один — ніби за них проголосували діти.
Так, діти й підлітки голосували. Але Lordi зібрали рекордну кількість балів і від глядачів, і від журі. І досі це один із топових номерів в історії «Євробачення». Міф два, мовляв, на їхню честь побудували нову площу. У Рованіємі, рідному місті гурту і резиденції Санта Клауса, на честь Lordi є центральна площа. Її не будували, а взяли частину вже наявної, назвали її новою і поставили їм пам’ятник. Так з’явився Lordi’s Square, на якому є пам’ятник легендарній групі. За мінус 40 я фотографувалася біля пам’ятника Lordi, дивилася на це місто, яке було спалене до фундаменту, і думала: як фіни змогли це все придумати! Для мене ця історія — не про казку і різдвяні дива. Вона про те, як Фінляндія боролася за свою державність, залучала всі можливі ресурси — і перемогла.