Коли до дичини — по-людськи…

Ранок. Засніжене урочище Висока Гора, що у Нараївській територіальній громаді. Група єгерів разом із в. о голови місцевого УТМР Романом Гадуп‘яком на ГАЗ-69, оснащеному «лебідкою», пробують проїхати у глибину лісу, щоб доставити корм козулям. Вони найбільше зараз потерпають через замети, бо не можуть добути собі моху, жолудів, вітамінних листочків ожини. Зрештою, не можуть копитцями розгребти сніг до голої, відносно теплої землі, щоб зігрітися на ній, безпечно переночувати. А лягти на холодний сніг — смертельно небезпечно: моментально підхопиш запалення, за яким — смерть…

По глибокому снігу «газик» ледве проповз якихось три метри і вкляк. Скільки не газували — просування нема. Цього разу нічого не вийде: на завтра треба шукати більш потужну, повнопривідну техніку.

Пан Роман згадав про давнього друга — Володимира Дальовського зі села Болотні Львівської області - і той без вагань зголосився підсобити. Наступного дня, у неділю, своїм Т-40 з ведучим передком він приїхав до бережанських УТМРівців допомагати. На місці разом з паном Романом інший єгер — Володимир Гаховський. Відразу беруться за роботу. Кілька мішків з кормом — вівсом, кукурудзою, сіном, сіллю — прив’язали спереду, інші мішки (для вантажного балансу) помістили ззаду кабіни. І в дорогу!

Як добре, що у цього трактора «тягловими» є всі чотири колеса! У глибокому снігу — висота покриву сягала пів метра! — вони чіпляються за рихлу основу, і як це не складно, але все-таки тягнуть трактор вперед. Бувало, що своїм носом трактор горнув поперед себе велику кучугуру, борсався, буксував — тоді довелося давати задній хід і робити нову спробу пробитися через непоступливе біле громаддя.
Роман Богданович зауважує: добре, що з допомогою техніки вдається прокласти ці тунелі-проходи — козам легше буде дістатися до годівниць…

Аж ось і перша з них. Не повірите, але біля цієї дерев‘яної споруди вже чекає кілька козуль, вони ніби відчували, що сюди навідається волонтерський десант. Хотіли зняти на відео цих красунь, а тут на тобі! — телефон вислизнув із холодних рук і впав у сніг…

Єгері швиденько насипають вівса, качанів кукурудзи, за драбини напихають сіна. Окремо кладуть для тварин кормову сіль — за екстремальних умов ця мінеральна піджива допоможе козулям підтримувати свій організм у належному стані.

Заповнили одну годівницю, переїжджають до трьох інших. На 3500 гектарах мисливських угідь Бережанського УТМР їх споруджено достатньо. Члени товариства подбали, щоб вони у цю складну пору не були порожніми. Добрими словами пан Роман згадує всіх мисливців, зокрема активіста Назара

Пирія, за професією — слюсаря. Він змайстрував дві годівниці для диких тварин, не раз розвозив їм у ліс корми…

Дві з половиною години тривав рейд. Його учасники — мокрі, розчервонілі від ходьби по глибокому снігу, втомлені - але задоволені: зробили добру справу.

— Завезеного нині корму козулям вистачить на півтора тижня, — каже Роман Богданович. — Потім привеземо їм ще. Переживаємо, бо наступного тижня обіцяють нову серію рясних снігопадів. Тварини можуть не витримати цього. Така ж завальна зима була чи то у 1996-му, чи то у 2006 роках. Багато козуль тоді загинуло… Ми готові до нового снігу — хай там що, але будемо знову пробиватися до звірини.

За кілька днів Роман Гадуп‘як з колегами на річці Золотій Липі підгодовували пшеницею і кукурудзою зголоднілих диких качок — крига на озері, з якого вони перебралися, не давала змоги знайти достатньо корму. А ще керівник УТМРівців розповів нам приємне: під час недавніх «гуманітарних» рейдів колеги помітили новоселів місцевих лісів — лосів. Примандрували із Золочівського району на Львівщині. Деякі вже були з лосенятами…