Неабиякий лісовий співак, а заодно — домашній сторож

Хто тільки не прилітає до них з чоловіком у гості! Із самого ранку на кухню долинають веселі перемовини синичок, які щипають підвішене сало. Їх часом проганяють розбишаки-дятли: чорноголовий, із червоним «беретиком» на голові та із пурпуровим животиком, а також великий зелений дятел, що його називають жовною. Зерно на дощечці завзято клюють горобчики, насіння підбирають яскраві щиглики, вівсянки. Навідуються сюди і крикликі сойки…

Але найбільше пані Наталі до вподоби чорний дрізд з довгим жовтим дзьобом. Він уподобав собі компостну яму, куди господиня скидає залишки їжі, очищену з фруктів шкірку. Цей пташок вважає себе єдиним повноправним власником дармової харчевні. Не підпустить до неї нікого чужого. Хоча ні! — не так давно привів сюди схожого на себе птаха. Напевно, то його «друга половинка»…

Господиня називає дрозда домашнім сторожем. Якщо хтось наближається до подвір'я, зчиняє крик. І пані Наталя розуміє, що йде хтось чужий. Бо на своїх пернатий уваги не звертає - вийде з хати, а її улюбленець стрибне на гілку і роздивляється, що ще смачного вона несе йому.

Пані Наталя з нетерпінням чекає весни. Тоді чорний дрізд зі своєю подругою влаштовують в її саду неймовірні концерти з такими «колінцями», що аж серце завмирає. Напевно, «відпрацьовують» зимові харчі. Хоча хазяйка ніяких умов «нахлібникам» не ставить: годує прилітне птаство з благородних почувань…