«Мені їсти не дай, а пусти за грибами…»

Іван Фаріон
- 26.09.2025, 16:05
- 744

Друга хвиля грибного «цунамі» накрила любителів «тихого полювання». Після осінніх дощів і минулотижневої тепліні настав час «правдивих» боровиків. Вересневі гриби, які радують мандрівників у ці дні, більш фактурні, ніж серпневі - грубша і міцніша ніжка, елегантніший капелюшок

Осінні боровики більш фактурні, ніж літні. Фото автора

Та й загальний вигляд мають значно кращий, він, як мовиться, товарний…

На базарі у старовинних Бережанах пані років 70-ти пропонує свої лісові трофеї. Целофановий пакет із кілограмом грибів віддає за 250 гривень. Збоку поклала букетик петрушки- якщо хтось варитиме суп з грибами, то щоб зразу взяв зелену приправу…

Міські покупці беруть гриби, не торгуючись — бо дешевших цього сезону точно вже не буде. Більші засушать до різдвяної юшки, менші замаринують, щоб здивувати гостей.

Літня «грибоманка» (називати себе вона не захотіла) каже, що надибала цих красунчиків у буково-дубовому лісі біля мікрорайону Лісників.

Прихвалює свої гриби, але бідкається, що немає серед них жодного, якого не надгриз би слимак. Видно, зголодніли, збиточники. Сильно «покалічені» ними екземпляри, які лежать окремо і коштують трохи менше, власниця пропонує для свіжої підливки. Не переживає, що товар залежиться.

Поки ми цікавилися «грибною» темою, підійшло чоловік п’ять. А потім телефонували додому і уточнювали у рідних, скільки взяти: один пакет чи два?

Перепитуємо, хто з домашніх ходив збирати цю красу, а пані з грибами трохи ображено відповідає: «Як то хто? Я! Мені їсти не дай, а пусти за грибами!..»

На Бережанщині є два «грибні» регіони, де по це лісове добро ходять сім'ями і збирають його великими сумками: хутір Лози і село Волиця. На гербі останнього зображено боровика.