На пожовклих полонинах квітне шафран!

Коли осіннє сонце файно пригріло променями високогірні полонини Гуцульщини, гора Костирівка, що в селищі Ясіня, вкрилася килимом із шафрановим візерунком. Саме слово «шафран» походить, певно, від арабського «зефіран» — жовтий. У далекі часи саме з цієї квітки отримували жовтий природний барвник, і ним фарбували сандалії та тканину для одягу царських осіб.

Найперші спогади про цю рослину знайдені у єгипетських папірусах та Книзі Соломона. Шафран відомий не лише своєю цінністю для парфумерії, а також як спеція. Наші предки вважали, ця квітка допомагає впоратися з гнівом, глибокими образами та навіть діє заспокійливо. За переказами, у

Персії жінки при надії носили шафрановий цвіт зі собою, бо сподівалися, що той полегшить пологи та знизить відчуття болю. Також вірили у те, що шафран допомагає у справах кохання. Дівчата підсипали зачаровану приправу у вогнище, щоб назавжди утримати коханого біля себе. А для того, щоб не захмеліти, на свято потрібно було замаїти цими квітами голову…

Одна з багатьох легенд розповідає, що квітку шафрана подарував своїй коханій лікар Валентин, який жив у часи правління римського імператора Клавдія ІІ. Дівчина була незрячою. Але отримавши записку, в якій був яскравий цвіт шафрану, дівчина… почала бачити.