У Степанії Петрівни всі свинки — іменні…

Від 2000-го, коли Степанія Лебеда хазяйнує на рідному обійсті, виростила 93 свинок. Про те, як дбайливо ставилася до них, свідчить той факт, що майже кожне порося змалку отримувало кличку. Скажімо, були у неї Жора, Боря, Цьома, а теперішніх її вихованок звати Дзьоня, Боня, Зіта. Остання — чи не найбільша улюбленка.

П’ятимісячна Зіта, хоч і отримує повноцінне харчування — наминає комбікорм, бульбу, жом, молоко — лише цим не обмежується. З кучі вибігає надвір, щоб попастися. Скубає травичку, але землю на подвір‘ї не риє, попри те, що дуже хочеться добути звідти якогось жучка-хробачка. Знає, що господиня сваритиме за безлад. Тому шукає собі поживу десь кропиві, у кущах.

Зіта має повну свободу дій, часом робить збитки. Рилом переверне посудину з водою, а потім качається в утвореній калабані, «з ніг до голови» вимащує себе болотом — так знешкоджує бліх, які завелися в її шерсті. Інколи може скупатися у гноївці. Тоді пані Стефа змиває Зіту водою — щоб була чистою.

Особливі стосунки у цієї свинки із собакою Босим. Зіта любить поборотися-поштовхатися з ним. Часом норовить залізти в його велику будку-вольєр, тож Босому доводиться докласти чимало зусиль, щоб подруга не пхала своє рило туди, куди її не просять. Допікає Зіта і меншому песикові Топі - ходить красти з його миски їжу…

Домашні тварини полегшують непросте пенсіонерське життя Степанії Петрівни. Одні дають змогу продажем у місті молока-сметани-сиру заробити додаткових кілька сотень гривень. Інші підіймають їй настрій.