«До ляльок-мотанок додаю цілющі трави»

Пенсіонерка Зінаїда Бугайчук із Житомирщини не лише сама виготовляє ляльки, а й проводить майстер-класи, на яких навчає, як їх робити.

— Зараз живемо у селі Андріївці, — роз­повіла журналістці «ВЗ» Зінаїда Бугай­чук. — Переселилися з чоловіком ближче до природи, тут у тривожний час спокій­ніше. Окрім того, це мені допомагає і у виготовленні ляльки-мотанки, бо збираю і використовую лікарські рослини.

— А коли зробили свою першу ляль­ку-мотанку?

— Ще у дитинстві. Тоді такого розмаїт­тя ляльок, як сьогодні, не було. Бавилися саморобними ляльками. З чого тоді ро­били ляльки? З кукурудзи, з трави. Ба­буся крутила нам ляльки з хусток. Коли я вийшла заміж і народила хлопчиків, ля­льок їм не робила, однак любов до ля­льок я пронесла через усе життя.

За словами пані Зінаїди, ідею створи­ти ляльку-мотанку на професійному рів­ні, щоб була не лише іграшкою, а й суве­ніром, згадкою про рідний дім, підказала її молодша сестра Оксана.

— Завдяки Оксані я почала викорис­товувати у ляльці-мотанці різні техніки — вишивку, бісероплетіння, інші види на­родної творчості.

— Кажете, для ляльки використовуєте трави…

— Згідно з народним повір'ям, трави — це оберіг здоров’я людини. До ляльки-мотанки також додається трава — м’ята, звіробій, безсмертник. Якщо у спідничку такій ляльці додати ці трави, на дитину, яка лягає спати й кладе таку ляльку біля подушечки, це діятиме як ароматерапія.

— А що берете за основу, коли ро­бите ляльку?

— Дерево. У цьому допомагає чоло­вік. Дерево використовую, щоб лялька мала естетичний вигляд, щоб пасувала до колориту української оселі. Я створи­ла колекцію ляльок-мотанок за мотива­ми строїв і вишивок усіх регіонів Украї­ни. Для цього вивчала багато літератури.

Унікальну колекцію «Барви України у ляльці-мотанці» замовив у майстри­ні колекціонер із Луганщини. Чоловік хо­тів показати на Слобожанщині україн­ське вбрання різних регіонів. Пані Зінаїда сама зробила усі ляльки, а вишивки для них з різних регіонів країни робили май­стрині, які там живуть. Колекцію спочатку презентували на Житомирщині. Плану­вали у травні 2022-го показати у Сівер­ськодонецьку. Але велика війна зруйну­вала ці плани… Майстриня страшенно хвилюється, де зараз ця унікальна ко­лекція, що складається з 25 ляльок (24 області й Крим), адже працювали над її створенням майже рік. Хтось сказав, що її вивезли у безпечне місце на захо­ді України…

— Якого розміру ваші ляльки?

— Заввишки ляльки 30−35 сантиметрів. Іноді 37. Коштувати така лялька може від 200 до 2 тисяч гривень. Усе залежить від складності виконання, обсягу вишивки. Мої вироби є у багатьох країнах світу.

А найбільше пані Зінаїда пишається тим, що її ляльки не лише у приватних ко­лекціях, а й в українських захисників — як оберіг. Тому завжди передає українським захисникам такі подарунки-обереги.

А ще, каже майстриня, лялька також може воювати. Точніше, кошти, отрима­ні від її продажу. На початку великої війни пані Зінаїда надіслала понад 500 ля­льок-мотанок на благодійний ярмарок до Польщі. Ляльки продали, а за виру­чені кошти придбали медичні препарати для воїнів.

— Один мій знайомий-волонтер роз­повів, що його 10-річний син запитав, чим міг би допомогти нашим захисни­кам. Батько запропонував: «Давай по­дзвонимо тьоті Зіні, вона зробить ляль­ки-мотанки, а ти їх продаватимеш». Я зробила 10 ляльок. Дитина їх продавала на центральній вулиці у Житомирі. Хлоп­чик виставив плакат — хто він, чиї це ляль­ки, для чого їх продає і куди підуть кошти. Я була щаслива, бо хлопчик зібрав стіль­ки коштів, за які змогла купили для вій­ськових обігрівачі. Не можу тримати у ру­ках автомат, але своїми ляльками можу підтримати тих, хто захищає Україну.