Прийняв і непрошених гостей

Про затятого природолюба Дмитра Іванціва зі села Залісся ми у «Живому куточку» уже розповідали. А ось новий випадок з його теплих стосунків із фауною, який нам переказав інший цінитель прекрасного — місцевий ветлікар Володимир Топишко. Сталося це саме тоді, коли господар збирався сідати до празникового столу.

— За давньою селянською традицією, — розпо­відає пан Володимир, — мій сусід, як й інші одно­сельці, перед Святою вечерею найперше обій­шов всю свою господарку, дав їсти худобині. Аж тут на поріг до нього ступила якась чужа кіточка з малим своїм кошеням. У Дмитра своїх котів буде з восьмеро, є також кілька собак, але не міг він у такий урочистий час оцих двох «голодних ротів» з хати прогнати. За повір'ям, на Святвечір тре­ба всіх до хати впускати. Отож нагодував неспо­діваних «гостей» — і вони, вдоволені, залишилися у його хаті ночувати. З усього видно, будуть жити тут…

Пан Дмитро — добра душа. Частину мурчиків і гавкунів йому хтось підкинув, бо точно знав, що той не покине їх напризволяще. У господаря є ко­рова, частина її молока дістається котикам і соба­кам, у тому числі - приблудним.

Дехто цвиркне: а що тут такого? — Нічого, мов­ляв, надзвичайного. А мені здається, що за цією різдвяною історією доброчинства можна судити про людяність, якої нині багатьом бракує.