Їжак вподобав собі варену ковбасу і твердий сир: у гості приходить, як до себе додому

Коти із собаками здивовано переглядали­ся між собою: хто це посмів без дозволу за­йти на їхню територію? Рекс підбіг до «ко­лобка», хотів штовхнути його лапою, але боляче вколовся до настовбурчених голок — пискнув і по­дався геть.

Так само ревниво сприйняла невідомця котя­ча братія. Спини вигнули підковою, шерсть підня­ли, погрозливо шиплять. Але їжака це не наляка­ло. Ніби нічого не сталося, продовжував снувати поміж травою, голосно шморгаючи своїм кумед­ним носиком.

Щоб не провокувати конфлікт, ґазда одягнув рукавиці, взяв їжака і переніс його у високу пше­ницю — нехай там полює на мишей. Яким же було здивування, коли через годину знову побачили того їжака на подвір‘ї. Він петляв по підстриженій траві, «сканував» газон, шукаючи поживу на ве­черю. Зупинився біля миски, з якої недавно тра­пезували Рекс з Мухою, понюхав окраєць хліба — але їсти його не захотів. Проігнорував і варе­ну картоплю. Зате коли йому піднесли порізану на смужки варену ковбасу, яку було призначено на суп-холодник і для мурчиків, тут же взявся на­минати її. Вона замінила йому черв‘ячків, жучків, яких треба було би добувати самому. Після ков­баси поласував твердим сиром. А потім розгля­нувся довкола, чи нема ще чогось смачного — і поліз у кущі.

Наступного дня під вечір картина повторилася. Добре, що у холодильнику є ще ковбаса «Лікар­ська». А суп-холодник обійдеться цього разу без неї…