На бабусиному городі вирощує спаржу
Наталія Галицька росла у селі Глещава Тернопільського району. Біля її будинку був великий кущ «холодку», який додавали до букетів. Бабуся Євгенія розповідала, що раніше цю рослину споживали
Коли Наталка подорослішала, улюблений бабусин «холодок» у ХХІ столітті став «спаржею» — смачною та корисною їжею. Вперше її скуштувала під час гостювання в дружини однокласника — Тетяни Паробок. Згодом подруга Тетяна Чабан подарувала на день народження 10 пакетиків спаржевого насіння! Тож героїня нашої розповіді (працює директоркою Теребовлянської міської публічно-шкільної бібліотеки) вирішила сама вирощувати згаданий делікатес.
Три роки тому вона відкупила раніше продану бабусину хату, яку будував ще її прадід Федір, і переселилася туди. А 20 соток присадибної ділянки відвела під спаржу.
Пані Наталія розповідає про секрети агротехніки новинки: «Після посіву із зернинки вона дає плоди аж третього сезону. Проте наступних 25−30 років далі щедро урожаїть».
Грядку слід «прописувати» на сонячному підвищеному місці (щоб не застоювалася вода). Ідеальні ґрунти — родючі, пухкі, із нейтральною кислотністю, збагачені перегноєм або компостом (5−10 літрів на 1 кв. м).
Репродуктивний матеріал попередньо готують. Його варто замочити чи проростити. Відтак насінини кидають у борозенки з інтервалом 5−10 см. Сходи з’являться лише за високої температури.
Зараз господиня плекає зелений та фіолетовий різновиди. Водночас мріє про білу спаржу. Але в неї своя специфіка, яку необхідно належно вивчити.
Згадані рослини добре проявили себе на глещавецьких чорноземах. Гарно ростуть, швидко набирають вегетативну масу. Єдиною проблемою є бур’яни, які доводиться регулярно виполювати.
Нинішньої весни ґаздиня вперше діждалася врожаю. Цьогоріч майже завершується сезон спаржі. Вона потішила хорошою віддачею. Тож ентузіастка планує надалі розширити площу під цією культурою до 1 га.
