На бабусиному городі вирощує спаржу

Коли Наталка подо­рослішала, улюбле­ний бабусин «холодок» у ХХІ столітті став «спаржею» — смачною та корисною їжею. Вперше її скуштувала під час гостювання в дружини одно­класника — Тетяни Паробок. Згодом подруга Тетяна Ча­бан подарувала на день на­родження 10 пакетиків спар­жевого насіння! Тож героїня нашої розповіді (працює ди­ректоркою Теребовлянської міської публічно-шкільної бі­бліотеки) вирішила сама ви­рощувати згаданий делікатес.

Три роки тому вона відкупи­ла раніше продану бабусину хату, яку будував ще її прадід Федір, і переселилася туди. А 20 соток присадибної ділянки відвела під спаржу.

Пані Наталія розповідає про секрети агротехніки но­винки: «Після посіву із зернин­ки вона дає плоди аж третього сезону. Проте наступних 25−30 років далі щедро урожаїть».

Грядку слід «прописувати» на сонячному підвищеному міс­ці (щоб не застоювалася вода). Ідеальні ґрунти — родючі, пухкі, із нейтральною кислотністю, збагачені перегноєм або ком­постом (5−10 літрів на 1 кв. м).

Репродуктивний матері­ал попередньо готують. Його варто замочити чи прорости­ти. Відтак насінини кидають у борозенки з інтервалом 5−10 см. Сходи з’являться лише за високої температури.

Зараз господиня плекає зелений та фіолетовий різно­види. Водночас мріє про білу спаржу. Але в неї своя специ­фіка, яку необхідно належно вивчити.

Згадані рослини добре про­явили себе на глещавецьких чорноземах. Гарно ростуть, швидко набирають вегетатив­ну масу. Єдиною проблемою є бур’яни, які доводиться регу­лярно виполювати.

Нинішньої весни ґаздиня вперше діждалася врожаю. Цьогоріч майже завершується сезон спаржі. Вона потішила хорошою віддачею. Тож енту­зіастка планує надалі розши­рити площу під цією культу­рою до 1 га.