«Нецивілізаційний» мед

Старенька-старенька хата віддалена від села Літятина, а довкола незаймане царство природи з її чарівними звуками, розкішними квітами, дивенними запахами. Серед цього раю на своїй виїзній пасіці господарює 62-річний пасічник Ігор Пушка з міста Бережан. Мед, що його збирають «божі комахи» із трав, дерев, кущів, не носить у собі «печаті цивілізації», як ото деякі базарні продукти. У ньому немає домішок «хімії» — все натуральне, природне. І тим воно цінне, корисне.

— Разом зі своїми крилатими тру­дівницями на­магаємося виїхати туди, де цвітуть дикоростучі трави, медоносні дерева-кущі, і ще — подалі від людей та об'єктів їхнього господарювання, — розповідає пан Ігор. — Ніхто не турбує бджіл, як і вони — ні­кого…

Ранньою весною бджоли продукують мед із ліщини, верби, потім «обслуговують» перші весняні квіти, розквіт­лі фруктові дерева і ягоди (черешня, вишня, яблуня, груша). А далі настає чер­га глоду, акації, липи, греч­ки, соняшнику, польового різнотрав'я. Знайомі пана Ігоря із задоволенням беруть мед у нього, бо знають, що то — на 100 відсотків нату­ральний, «нецивілізаційний» продукт і природні ліки. І вва­жають за краще пити воду з його медом, ніж штучні напої з магазину.

Свої вулики пасічник транспортує легковою ма­шиною у переїзному вагон­чику розміром 2,5 на 1,15 метра. Зліва-справа змон­товано оселі бджіл, а посе­редині - прохід. У ньому на­весні і восени можна лягти і відпочити, набратися по­зитивної енергії від комах. Такий собі апі-будиночок. Недавно, щоб придбати відводки, приїжджали до бережанського ґазди гості із обласного Миколаєва — і захотіли ночувати у приєм­ному товаристві бджіл. Сон біля них був здоровий, та­кий, що зцілює, заспокоює.

Своє ремесло пан Ігор успадкував від батька. Тепер передає його родині. Пасіч­никує навіть внучка нашого бджоляра.