Який смачний мед із монастирської пасіки!

У нього майже 100-літ­ня історія. До 1946 року тут відбувалася катихизація дітей, і влітку се­стри провадили дитячий са­док. Згодом радянська влада монастир ліквідувала, у при­міщенні влаштувала будинок престарілих, а в каплиці - санвузол.

На початку 2000-х років се­стри відновили монастир. Він знову став монашою обител­лю, реколекційним домом, куди навідуються групи лю­дей для молитви та духовного відновлення.

Також черниці виготов­ляють трав’яні чаї та воско­ві свічки, доглядають бджіл, розводять домашню птицю. Територія облагороджена працьовитими жіночими ру­ками.

Справді вражає тутешня пасіка — акуратні пофарбова­ні вулики, неподалік котрих ростуть медоноси (павловнія та фацелія). Опікується ними сестра Ісая.

Чому саме їй довірили «со­лодке хазяйство»? Бо родом із Хмельниччини — мальовни­чого подільського краю, де багато пасік. Батько — бджо­ляр, а донька з восьми років допомагала йому.

Як стала монахинею, то серйозно зайнялася цією справою. Спершу — у селі Словіті, згодом — у монастирі села Береги, куди її переве­ли. Тут налічується близько 20 бджолосімей.

Сестра Ісая розповідає про особливості минулого сезону, коли дошкуляла ано­мальна спека, природні умо­ви сприяли нападам ос та шершнів на вулики, атакува­ли кліщі. Однак, попри все, вдалося зібрати вдо­сталь меду.

Зараз сестра навчаєть­ся на дистанційних курсах із бджільництва від Національ­ного університету біоресурсів і природокористування. На них є можливість почерпнути чимало цікавої інформації. У бджолярській справі батько допомагає сестрі порадою чи консультацією. Час до часу приїжджає на допомогу, і вже тепер вони обмінюються вза­ємним досвідом.

Енергійна та працьовита сестра Ісая планує вдоско­налити та розширити пасіку, встановити апібудиночок із кімнатами для лікування. Ще ж потрібне приміщення, де би можна було виконувати бджо­лярську роботу та утримувати відповідний інвентар.

На тутешній пасіці надають перевагу вуликам-лежакам на даданівську рамку і бага­токорпусним. Бджіл обрали породи карніка, бо вони спо­кійніші та високопродуктив­ні. Сестра сама доглядає їх, а викачувати мед допомагає спільнота. Минулого сезону робили це тричі.

Навесні мали солодкий продукт із садів, лісових та польових квітів, верби. Улітку квітувала липа (яку черниці спеціально посадили) й ака­ція, у серпні - золотарник. То­рік відновили посадки фацелії (котра цвіте у безвзятковий період) та соняшнику.

Працьовиті комахи віддячу­ють монахиням за ту турботу. Окрім меду, є інші дари пасіки, зокрема прополіс. Минулого року сестра почала працюва­ти з восковою міллю й продук­тами її життєдіяльності. Виго­товлену настоянку у монастирі використовують як ліки. На­весні черниця встановлює на льотках пилковловлювачі. Від­так є і власний пилок.

Тепер, у квітні, відбуваєть­ся оновлення гнізд молодими бджолами. Але погода мінли­ва, навіть випав сніг. Тож яким буде цьогорічний медозбір, загадувати рано. Однак у Бе­регах надіються, що з Божою поміччю і завдяки трудівни­цям-комахам та невтомним монахиням усе складеться добре.

Алла КОВАЛЬСЬКА.