«Моя творчість почалася з кульбабки»

Здивувалася, коли у соцмережах побачила вазони з кульбабками. Хіба є люди, які лікувальну, але дикорослу рослину висаджують у горщики? А далі бачу — жовті квіточки кульбабки зроблені з флористичної глини. Повірити власним очам складно, бо надто вже природно ті вазони виглядають. А робить таку неймовірну красу киянка Вікторія Міщенко.

Вікторія Міщенко за освітою хімік-технолог, працювала на різних посадах і у різних фірмах, але останні вісім років жінка змінила кардинально своє життя. Вона виготовляє квіти, що як дві краплі схожі на справжні, і цю свою роботу просто обожнює. А починалося її захоплення — як хобі, що переросло у сенс життя.

— Майже усе життя я себе шукала, — розповіла журналістці «ВЗ» пані Вікторія. — Малювала картини. Потім плела з ниток іграшки — їх навіть на телебаченні показували, але ці хобі були короткочасними. Усе почалося з керамічного букета маків, який я хотіла купити. Однак, коли побачила його вартість, зупинилася. Ціна була неймовірно висока. І тоді подумала: невже я сама не зможу щось таке зробити?

І Вікторія пішла на курси опановувати мистецтво ліплення. І крок за кроком почала ліпити свої перші квіточки. Першими «створіннями» стали кульбабки. Похвалилася своєю роботою у соцмережах. Попри те, що перший вазон був не таким вже й досконалим, вранці в особистих повідомленнях люди просили продати цю красу.

— Мої улюблені квіти — кульбабки, — розповідає майстриня. — Мабуть, уся моя любов до них вкладена у кожну роботу. Можливо, саме тому їх люблять купувати люди.

— Яку квітку найважче створити?

— Півонію. Над цією вибагливою красунею треба працювати не менше трьох-чотирьох днів. Глина так має застигати, щоб була напіввідкрита, наче повітряна. Адже виготовляю їх з флористичної глини, яку замовляю у Таїланді. Насправді ця глина називається холодним фарфором.

За словами пані Вікторії, процес доставки матеріалу доволі складний. Холодний фарфор приходить до Польщі лише в одному білому кольорі з сіруватим відтінком. А вже з сусідньої країни сировину доставляють до Києва. Щоб надати квітці природного кольору, майстриня фарбує глину олійними фарбами.

— То ваша спеціальність — хіміка-технолога допомагає у розрахунках і змішуванні фарб?

— Ні. Швидше, це велика практика. І, що важливо, колір замішати можу лише при природному освітленні. При штучному освітленні, яке б воно не було сучасне і якісне, не зможу отримати бажаного результату, оскільки при висиханні глина стає значно темнішого відтінку.

— За основу берете фото квітки чи купуєте справжній букет і з нього «змальовуєте»?

— Іноді купую живі квіти, а іноді роблю букет з фотографії. Бо ж треба бачити — як саме вигнутий листочок. Маю мрію додати до колекції квітів гриби. У весняних композиціях до квітів додаю весняні грибочки, але хочу, щоб це були окремі грибові композиції.

— Як довго працюєте над виготовленням одного вазона?

— Усе залежить від складності і розміру вазона. Від одного дня до кількох.

— Яка у вас цінова політика?

— У мене є квіткові композиції по 300 гривень. Є й по 400−500. Складніші оцінюю в 1000—1200 гривень. Найдорожчі соняшники і півонії, бо у ці роботи вкладаю багато матеріалу і витрачаю багато часу.

Роботи Вікторії Міщенко замовляють не лише українці. Її вазони часто «літають» до США, а це близько 70 відсотків від усіх замовлень, у Канаду, а також Японію, Швецію, Швейцарію, Велику Британію, Румунію, Болгарію…

— Від чого отримуєте найбільше задоволення — коли починаєте «чарувати» над роботою, чи коли вона вже готова?

— От як прочитаю останні новини, відразу сідаю робити квіти. Знаєте, коли почалася повномасштабна війна, перший тиждень не могла нічого робити. Не могла себе змусити. А потім взяла до рук свою флористичну глину і почала створювати квіткові композиції. Саме квіти і допомогли мені пережити той жах на початках. Та й, зрештою, і тепер ця робота мене заспокоює. Вмикаю серіал чи аудіокнижку і роблю квіти. Ця робота діє на мене, як антидепресант. Я від неї просто кайфую.