«Покладіть „Сковороду“ на підтримку ЗСУ!»

Попри свої поважні літа, пан Роман — колишній килимар, кранівник, столяр — доволі діяльний чоловік. З весни до осені вирощує городину-садовину на заміській дачі, підпрацьовує прибиральником на одній з ІТ-фірм. Захотів прислужитися ще й нашим воїнам. Після Різдва вирішив обійти із новорічними побажаннями колективи свого й прилеглих підприємств на вулицях Покутській-Торф'яній. І незабаром приніс у редакцію газети «Високий Замок» 10 тисяч гривень. Запитав, як і куди краще їх передати, щоб «засіяні» кошти якнайшвидше потрапили за призначенням.

За «засіяні» гроші придбають «бойову пташку»

— Торік я теж «засівав» людей, але за «дякую». Грошей від них не брав, — згадує Роман Андрійович авторові цих рядків. — А цього року вирішив під час «засівання» зібрати кошти на добру справу — на підтримку нашої армії. Відчиняв двері до добрих людей, засівав пшеничкою і примовляв:

Сію, сію, посіваю
З Новим роком вас вітаю,
З Новим роком йду до хати
Щоб вам щастя побажати,
Щастя, долі, гаразду,
Щоб прогнати всю біду
Щоб не знали ви розпуки,
Й ваші діти, ваші внуки,
Щоб зацвів, мов ярий цвіт,
Славний український рід.

— А насамкінець, — продовжує пан Роман, — кажу тим, кого «засівав»: «Покладіть „Сковороду“ на підтримку ЗСУ!» Мав на увазі 500-гривневі банкноти із зображенням нашого знаменитого мислителя. І люди відгукувалися. Керівник моєї фірми дав за моє «засівання» десять «Сковородів», тобто 5000 гривень. Ще три сусідні фірми, які обійшов із новорічними віншуваннями, вділили по тисячі гривень. До цієї суми доклалася і наша сім'я. Я із дружиною виділили зі своєї пенсії по 500 грн, стільки ж доклали донька із зятем…

20 банкнот із зображенням Григорія Савича Сковороди Роман Джала приніс у редакцію «Високого Замку» — попросив, щоб ми скерували їх в якийсь благодійний фонд, який допомагає українському війську. «Засіяні» кошти того ж дня ми передали відомому юристу-волонтеру Дмитру Швецю, який закуповує для ЗСУ «бойові пташки» та інші потрібні воїнам речі. Дмитро подякував патріотичному пенсіонерові за його вчинок і пообіцяв, що його внесок допоможе придбати FPV дрон-камікадзе, який вражатиме ворожу техніку і живу силу.

Історія із тризубом у серцевині бука

Роман Джала — персонаж однієї з наших резонансних публікацій 12-річної давності. Походить він із Золочівщини, із патріотичної родини, яка весь час жила Україною. У сталінські часи його старший брат Володимир дев’ять років відсидів як «враг народа» у Сибіру, працював на шахтах в Іркутську. Після звільнення повернувся на Львівщину. Восени 1964 року під час збирання грибів у лісі поблизу Бібрки Володимир у присутності 21-річного брата Романа ножем вирізав на стовбурі бука контури тризуба. Через ці прорізи з часом до серцевини затекла дощовиця, порізи заросли-загоїлися, а волога, яка потрапила в середину по цих контурах, чорними барвами у серцевині дерева повторила малюнок українського герба…

Від того випадку минуло не одне десятиліття. У 2012 році селянин зі села Шпильчини, що неподалік Бібрки, привіз собі на дрова старого поваленого бука. Розпиляв його на колодки і почав колоти. У середині одного розчахнутого поліна побачив диво — «вигравійований» тризуб. Люди дивувалися: як ця святиня могла з’явитися там, у серцевині живого дерева?

Про незвичну знахідку ми написали у газеті «Високий Замок». А наступного дня у редакцію приїхав схвильований наш читач Роман Джала і розповів історію цього малюнка, автором якого був його брат Володимир. До сенсаційної знахідки той не дожив усього кілька років…

Роман Джала продовжує патріотичну справу свого брата. Щирим словом, яке «матеріалізується» у гривні, допомагає українському війську виганяти окупантів.