Для когось це дерево – святиня, для когось – пам’ятник…

У храмі села Кліщівна Рогатинського району з’явився незвичний атрибут, який місцеві жителі вважають святинею, до якого прикладаються так само, як і до образів, розп’яття, мощей. Це — уламок розколотого наполовину букового поліна, у серцевині якого видно… хрест і цифру «48». Селяни називають цей малюнок у тілі дерева дивом, віщим знаком. Через нього тепер затримуються у церкві довше, ніж зазвичай...

На знахідку натрапили працівники місцевого лісництва, які, поки є ще сніг, проводять на відведених ділянках так звану санітарну рубку. «Під ніж» потрапив і напівпорохнявий сторічний бук. Коли велетня спиляли, нижня його частина від удару об землю «розкрилася». Побачивши малюнок на розколотих частинках бука, лісоруби втратили мову…

Віддавати «знакового» бука на дрова не стали. Він, на прохання парафіян, зайняв почесне місце у Божому домі. Подивитися на незвичну знахідку приїжджають з навколишніх сіл. Кожної п’ятниці ввечері біля неї відправляють акафіст.

Утім, на розчарування тих, хто вважає цей малюнок чудо­творним, фахівці переконані, що йдеться про річ… рукописну. Хтось колись ножем вишкрябав на молодому дереві ці знаки, в отвори потрапила вода, «замалювавши» контури. З часом ці «рани» затягнулися, бук щораз більше обростав панциром — тож «фрески» сховалися в середину бука. Знову відкрилися вони аж через 65 років — волею випадку…

Появу хреста і цифри в осерді бука старожили Кліщівної пояснюють так. Село було центром партизанського руху на Рогатинщині, воїни УПА мали тут свої штаби, криївки, продовольчі бази, відбували вишкіл. Вочевидь, котрийсь з повстанців і зробив цей малюнок на молоденькому бучкові. Не виключено, що біля цього дерева було поховано когось з упівців, тож хрест і дата на дереві могли бути убієнному за надмогильний пам’ятник…

Колишній кухар, дружина сільського паламаря Ганна Баран підтвердила кореспондентові «Високого Замку», що у місці, де зрізали бука, колись була партизанська криївка, де переховувалися односельці. З батькових розповідей знає про це й інвалід Василь Кузів.

Минулого року автор цих рядків писав про схожу історію, яка трапилася неподалік Бібрки — на розколотому буковому поліні господар побачив… тризуб. Через кілька днів після публікації у редакцію прийшов один з «художників» Роман Джала. Збуджений до краю, розповів, що разом з ним тризуб вирізав на дереві його старший брат, який у 50-х роках повернувся із сибірського заслання. У такий спосіб втілив тоді свою мрію побачити незалежну Україну…

Про схожу історію кореспондент «Високого Замку» писав років 15 тому. На герб-тризуб у серцевині дерева натрапив 80-річний житель одного із сіл Жидачівського району. «Історичний» малюнок дідусеві відкрився, коли колов поліна спиляної старої грушки…