«Глинянський килим: минуле чи майбутнє?»
Оглянути текстильні вироби у Національному музеї імені Андрея Шептицького можна до 20 серпня
У Львівському національному музеї імені Андрея Шептицького запрацювала виставка «Глинянський килим: минуле чи майбутнє?». Це авторський проєкт мисткині Зеновії Шульги, присвячений внесенню у січні 2023 року глинянського візерункового текстилю до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України.
В експозиції виставки — 50 автентичних та сучасних творів. До створення проєктів килимів у різний час були залучені відомі українські та польські митці: Едгард Ковач, Валеріян Крицінський, Василь Цьонь, Петро Холодний, Василь Дядинюк, Святослав Гординський, Мирон Левицький, Зофія Стриєнська…
Львівська художниця, мистецтвознавиця, викладачка Львівської національної академії мистецтв Зеновія Шульга — лауреатка обласної премії в галузі культури, літератури, мистецтва, журналістики та архітектури, упродовж багатьох років займається відродженням килимарства у Глинянах. Сьогодні глинянський текстиль переживає відродження. У Глинянах знову працюють майстрині, які тчуть килими за проєктами 1920−1930-х років і новими авторськими розробками. Зеновія Шульга каже, що Глинянський килим — це бездоганне технічне виконання, високоякісна сировина, розмаїття художніх композицій візерунків і вишукана кольорова гама.
Унікальний візерунок килима — в Національному переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Мануфактура у Глинянах дивом вціліла після Першої світової війни.
Під час більшовицької окупації її націоналізували, й осередок килимарство занепав на початку незалежності України.
«Рукотворні гладкоткані килими з Глинян мають велику цінність, — сказала для „ВЗ“ мистецтвознавиця Анна Ткач. — Є два способи виготовлення: до прикладу, рахункова техніка ткання — зі складних високохудожніх тканин. Побутує й інша техніка — виготовлення гобеленів на горизонтальних кроснах за рисунком під бердо. Ці два способи урізноманітнюють глинянські візерункові килими, не кажучи вже про величезну кількість узорів, які тут побутують — геометричні, квіткові, сюжетно-тематичні».
Директор Історико-краєзнавчого музею Винників Ігор Тимець додав, що включення Глинянського килима до списку нематеріальної культурної спадщини — не випадковість. Треба було довести, що узор унікальний.
«За цим стоїть багаторічна робота науковців та музейників, — каже пан Ігор. — Вони відшукали носіїв ремесла створення Глинянського візерункового текстилю, перегорнули чимало архівних документів, прослухали спогади очевидців про діяльність відомої фабрики у Глинянах. Перша світова війна завдала великої шкоди цьому ремеслу. У 1921 році було відроджено випуск художніх тканин».
