Цілющі черевики та чаша для причастя у кишені…

Про те, як Греко-Католицька церква діяла у часи підпілля, більшість українців знають хіба що з розповідей старожилів. Побачити тогочасний побут на власні очі можливо у Львові, у квартирі-музеї блаженного Василія Величковського. Тут усе збереглося так, як було у ті буремні часи. Побут блаженного священномученика був скромним, утім, усі його речі, більшість з яких зберігалися таємно, перетворилися на цінні реліквії і музейні експонати.

… Маленька квартира з мінімальною кількістю меблів. Відразу потрапляємо до компактної кухні, з якої переходимо до невеличкої кімнати. Тут проживали двоє людей, також проводилися богослужіння та був єдиний підпільний відділ семінарії.

Колись тут мешкала самотня полька Анна Опач. Коли прийшла старість і немічність, вирішила, що потребує опікуна. Ним став релігійний діяч, ієромонах Згромадження Найсвятішого Ізбавителя, єпископ УГКЦ Василій Величковський. Протягом життя він навчався і служив у різних містах України. Після того, як смертний вирок йому замінили 10 роками примусової праці під Воркутою, у 1955 році оселився у Львові та зайнявся організацією життя УГКЦ у підпіллі. Після смерті пані, якою опікувався, квартира набула обрисів церкви. За словами хранителя музею-екскурсовода Тараса Гуля, літургія була шептана. У габіті (монашому одязі) отець Василій мав кишеню, в якій ховав дискус і чашу для причастя. Оскільки сюди частенько навідувалися агенти КГБ, блаженний навчився вправно маскувати церковні атрибути. Один з цінних експонатів — записки з проповідями у примірнику «Анатомія і фізіологія людини». Також блаженний зберігав пляшки з-під вина, яке використовував для причастя. Коли їх знайшли агенти кдб, інкримінували старцю алкоголізм. Утім, це було йому лише на руку, адже вирішили, що він незабаром помре у пастці зеленого змія, тож особливих мір для його ліквідації приймати не варто.

Усі ці речі тепер становлять неабияку цінність. Подивитися, як проходило життя УГКЦ у підпіллі, приїжджають люди з усіх кінців світу. Серед експонатів — вівтар, що міститься в одному з кутків кімнати. У шафі - куфайка, яку для отця, коли перебував на засланні, пошили сестри-василіанки. Він носив її протягом 10 років. Багато книжок, фотографій, ікон, виготовлена з хліба вервиця. Усі меблі та речі - також автентичні. А ще тут є черевики блаженного. Тривалий час вони перебували в одної з сестер-василіанок. Вона мала проблеми з судинами, тож взувала їх, аби полегшити свій стан.

Біля вівтаря міститься частинка мощів господаря помешкання. Відвідувачі стверджують, що молитва коло них — творить дива.
Попри постійні переслідування з боку влади, двері до помешкання ніколи не замикали на ключ. Сюди приходили люди у різних потребах. Отець допомагав чим міг… Тих, хто приїхав здалека, завжди пригощав канапкою та кавою.

Василія Величковського також вважають покровителем в’язнів. На нього самого було заведено 40 томів кримінальної справи! Після того, як упродовж трьох місяців чекав свого вироку у камері смертників, 10 років відбував покарання під Воркутою. А за книгу «Історія ікони Матері Божої Неустанної Помочі», отець провів три роки у психіатричній лікарні. Обидва поневолення суттєво підірвали його здоров’я. Під Воркутою дістав серйозне обмороження ніг. У лікарні згубно вплинули на внутрішні органи психотропні препарати. Коли повернувся й виїхав до Канади — мав серйозні проблеми зі здоров’ям.

Василій Величковський був наступником єпископа, відомого церковного діяча Миколи Чарнецького. У квартирі, яка стала музеєм, висвятив 50 священників. А у 1964 році уділив єпископську херотонію своєму наступнику — Володимиру Стернюку.

До речі, брати-василіани його не приймали, оскільки належав до європейського чину репедермістів, які тоді тільки інтегрувалися в УГКЦ. А сестри — навпаки, весь час його відвідували та допомагали.

Після смерті попередньої власниці квартири, кімнату-церкву з отцем Василієм ділив чернець Іреней (Олекса) Манько. Після смерті блаженного проживав тут до 1991 року, аж поки серйозно не захворів, тому брати змушені були забрати його до монастиря.

Тривалий час потому помешкання належало львів'янці, яка згодом поїхала за кордон. Квартира тривалий залишалася порожньою. Згодом її викупив теперішній митрополит Франківської метрополії Володимир Войтишин. У 2007 році тут заснували музей.

Вхід — вільний, тож побачити на власні очі історію церкви, яку ліквідувала радянська влада, може кожен охочий.