У «Вертепі» Смерть прийшла в українському віночку за Іродом

Коли йшла до Першого театру на прем'єру «Вертепу», уявляла, що на сцені у вишиванках актори співатимуть колядки, до глядача вийдуть перебранці - пастушки, Ірод, ангелики, і відбудеться дійство, яке кожен з нас знає з дитинства. Однак, у Першому театрі пішли іншим шляхом.

Режисерка Ірина Ципіна — переможець багатьох всеукраїнських і міжнародних конкурсів побачила вертеп по-своєму і показала дійство глядачам в іншій версії, аніж ми звикли. Так, пані Ірина залишила Ірода і Смерть, яка прийшла за ним, а основною сюжетною лінією «протягнула» віру у перемогу Добра над Злом.

Кожна дія «Вертепу» має свою історію. За основу було взято текст Сокиринського вертепу 1774 року, який записаний у Полтавській області. Перша дія — класична різдвяна історія: народження Ісуса і розповідь про царя Ірода. Друга — написана за мотивами фольклору, який виник під час війни.
Традиційно в Україні з вертепом ходили чоловіки. У «Вертепі» Першого театру на сцені - лише жінки. Бо чоловіки боронять країну на фронті, а жінки воюють на культурному фронті, оберігають традиції.

Чому у Першому театрі здійснили саме таку постановку, журналістці «ВЗ» розповіла режисерка вистави Ірина Ципіна.

— Чому наші актори не у вишиванках? Бо у вишиванках ставлять усі, — каже пані Ірина. — Я переконана, що вертеп — це абсолютно жива форма, а не законсервована. Тож її можна інтерпретувати у будь-який жанр, форму, вигляд. Вона актуальна завжди. Ми сьогодні говорили про те, як саме зараз зазвучав текст: «Будеш і ти, Іроде, знати, як невинних дітей убивати» після трагедії, що сталася 14 січня у Дніпрі. Сьогодні ось ця історія, що описана у «Вертепі», у нашому сьогоденні набуває звучання античної трагедії.

— А чому у виставі Смерть в українському віночку?

— (Сміється. — Г.Я.). Цьому нема логічного пояснення. Хоча і у цьому випадку можна знайти виправдання, бо Україна переможе, а Смерть — на нашому боці. Якщо Смерть забере Ірода, то все буде добре. Ми з художником побачили Смерть саме у віночку, ми її закликаємо, щоб вона нам допомогла позбутися якомога швидше царя-вбивці Ірода.

— Ви виступили з прем'єрою «Вертепу», а зовсім недавно отримали нагороду імені Лесі Українки…

— Так, це українська премія, яку присуджують за твори мистецтва для дітей та юнацтва. У нашій категорії було 12 претендентів. Але саме ми стали лауреатами цієї престижної премії. Це вистава «Пливе човен», яку ми у співавторстві зробили з Уляною Горбачевською — фіналісткою «Голосу країни». Як, зрештою, і сьогоднішній «Вертеп». «Пливе човен» — експеримент для всіх. Я придумала, що хочу виставу, яку глядач не побачить. Що ми будемо апелювати до всіх інших відчуттів, окрім зору. Ця вистава створювалася лабораторно, бо ніхто не знав, як це робити. До нас ніхто нічого подібного не ставив. Ми шукали звуки, запахи, тактильні відчуття для глядача. Дуже тішуся, що цю виставу високо оцінили на високому рівні фахівці, бо вона, справді, гідна і участі у фестивалях, і високих нагород.