«Українці чіпляють на ялинку російський корабель, який іде у відомому напрямку…»

Новорічні урочистості важко уявити без головних їхніх атрибутів — ялинки та іграшок на ній. Так буде і під час свята, яке наближається. Проте, на відміну від попередніх, цього разу зелені красуні матимуть скромніше вбрання. Воно нестиме ще й особливі, співзвучні часові - фронтові мотиви.

Намалювала тисячу «Патронів»

Не секрет, історичні події накладають свій відбиток і на наш побут, дозвілля. Старожили пам’ятають: у період правління Хрущова, який агі­тував за різке збільшення посівів кукурудзи, ялин­ки радянських громадян прикрашали золоті ре­бристі качани «цариці полів». Згодом, коли перша людина полетіла у космос, на хвойні гілки чіпля­ли імпровізовані ракети. 2004 року серед наших співвітчизників був бум на помаранчеві кульки з підківкою і написом «Так! Ющенко». Сьогодні ж українці одягають на хвойне деревце іграшки, які передають гіркий воєнний присмак 2022-го. Про це ми дізналися під час спілкування із художни­цею-дизайнером Оксаною Райник, яка ось уже два десятиліття розписує новорічні прикраси.

— 2023-ий, за східним календарем, буде Ро­ком Зайця-Кролика, — розповідає майстриня. — Ми заздалегідь почали виготовляти іграшки від­повідної тематики. Однак замовлень на кроликів, як і на дідів морозів чи снігуроньок, не так багато, останні вже відходять. Люди більше хочуть ігра­шок патріотичних — з українським гербом, із пе­сиком Патроном, із маркою російського корабля, який пішов у відомому напрямку. Дуже часто за­мовляють різдвяні сюжети. А також іграшки з на­шими українськими квітами: маками, волошками, ромашками…

Пані Оксана дістає із коробки одну зі своїх ро­біт — яскраву новорічну кульку із зображенням знаменитого собаки-сапера. Годі очей відірвати! Такий презент сподобається і дитині, і доросло­му. Навіть не віриться, що цей малюнок створи­ли вручну, а не з допомогою комп’ютера. За день майстриня може виготовити чотири десятки та­ких «Патронів». Усього намалювала їх майже ти­сячу, а іграшок із російським кораблем-потопель­ником, на які теж величезний попит, — ще більше.

Серед замовлених сюжетів — церкви, батьківські хати

Дар до живопису в Оксани помітили з дитин­ства. У вісім років дівчинка олівцем намалюва­ла портрет батька, йому робота донечки дуже сподобалася, зберіг її на пам’ять. По закінченні школи Оксана вивчилася на майстра сільського виробництва, проте любов до творчості перева­жила. Працювала на приватній фірмі з виготов­лення новорічних іграшок. Коли це підприємство розпалося, пішла художницею на Бережанський склозавод, розписувала вази, а згодом стала ди­зайнером, сама розробляла ескізи. Невдовзі че­рез економічну кризу не стало і склозаводу, тож ручний розпис на склі став приватною справою Оксани і багатьох її знайомих.

У роботу художниця бере видуті вручну іншими майстрами спеціально оброблені матові і глянце­ві кульки діаметром приблизно вісім сантиметрів. Малює трафарет, вирізає певні деталі, олівцем наносить контури, а потім з допомогою пензля розписує кульку акриловими фарбами, гуашшю, темперою. Коли малюнок завершено, доповнює його присипками, стразами. Жаль, коли майже готова кулька розбивається, — адже у неї вкладе­но стільки душевних сил…

Крім іграшок, Оксана Райник розмальовує вази, сувенірні пляшки, скляні напівкулі, які вико­ристовують як підсвічник. Люди просять відтво­рити краєвиди рідних Бережан, Тернополя, ві­добразити великодню крашанку, дехто просить намалювати церкву, батьківську хату і написати відповідне побажання рідним. Мій знайомий Ми­кола Лещук подарував друзям пляшку, яку пані Оксана, на його прохання, розмалювала соняха­ми — іменинники не могли стримати шаленого за­хоплення.

Багато робіт Оксани Райник є у домашніх колек­ціях за кордоном, нашим краянам вони нагадують Батьківщину, тому зберігають їх як реліквії. За­хоплені творчістю бережанської дизайнерки іно­земці, зокрема французи, італійці. Свої маленькі шедеври майстриня впізнавала в інтер'єрах хра­мів, бачила як антураж у фільмах.

А ще бережанська майстриня за спеціальною технологією зі звичайного газетного паперу ви­готовляє предмети, які імітують вироби з лози. Легкі, ажурні, вони можуть слугувати підносом, хлібницею, підставкою під вазони, оздобленням дзбанка з вином.

Карта світу з акцентом на Україну

Сама пані Оксана вперше за багато років на ці свята ялинку не вбиратиме. Каже, настрій не святковий. Виною всьому війна. А зазвичай одягати ялинку починала до дня Святого Миколая. Іграшками були цілковито білі кулі, без малюнків. Пояснює: коли весь рік малюєш багато різного і стараєшся вкласти у вироби всю свою фантазію, то перенасичуєшся емоціями. Тому хочеться спокою…

Ми запитали в Оксани Райник про омріяний сюжет на новорічній іграшці чи на вазі, якій би їй колись хотілося намалювати. Відповідь була такою:

— Коли дочекаємося нашої Перемоги, напевно, всі мої емоції виплеснуться в якійсь особливій моїй роботі. Поки що не знаю, якою вона буде. А зараз мені хочеться зробити на панно карту світу і дуже чітко окреслити, акцентувати на ній Україну.