Янголятко — для першої леді Польщі

Я познайомилась з майстринею Наталією Семчук (на фото) з Київщини у Фейсбуці. Говорили про вовняні іграшки, які майстриня виготовляє власноруч. Мені сподобалися милі янголятка, або, як їх називає пані Наталія, феї, у патріотичних синьо-жовтих кольорах. Гарно виглядають на ялинці.

А потім я дізналася, що майстриня лікується від онкології і потребує фінан­сової допомоги. Якщо хтось має можливість фінансово підтри­мати майстриню, буду вдячна.

— Раніше я працювала у Вальдорфській школі, — каже Наталія Семчук. — Навчила­ся там робити валяні іграш­ки. Захопилася ними. Зараз не працюю, бо маю онкологію.

Пані Наталія отримала тимча­совий захист у Польщі. Тож те­пер має можливість безкоштов­но там лікуватися. Попри це, їй також потрібна супроводжуваль­на терапія для відновлення, а на це потрібні кошти. Її син служить у ЗСУ, чоловік — на пенсії.

— Допомога мені справ­ді потрібна. У Польщі я отри­мую ліки, але щомісяця мені потрібно купувати біодобавки, — каже пані Наталія. — Лікуван­ня має і побічні дії. Буває важ­кувато, але нічого, тримаюся.

— Бачила на вашій сторінці фото з першою леді Польщі, Аґатою Корнгаузер-Дудою. Що це була за зустріч, які у вас враження?

— Їжджу час від часу до Поль­щі. Перша леді приїздила у при­хисток для українців у Варшаві. Він облаштований при монас­тирі. Там живуть українці, які вимушено покинули домівку че­рез війну. Але там перебувають недовго (до десяти днів), поки не знайдуть житло, роботу чи не переїдуть в іншу країну.

Враження від першої леді Польщі позитивні, інакше я б так не усміхалася. Дуже щира, від­крита людина. Ділилася вражен­нями від спілкування з україн­цями, питала, які в нас потреби, плани на майбутнє. Кілька днів тому я передала для неї іграш­ку у подарунок, але не знаю, чи дійде… Загалом, я багато сво­їх іграшок дарую (мені пані На­талія теж подарувала янголятко. — Авт.). Є люди, які вміють про­давати, а є такі, що не дуже вмі­ють. Я не дуже вмію (усміхаєть­ся. — Авт.).

— Які нові іграшки плануєте виготовляти?

— Глобальних планів не маю. Щоб зробити фею, я зовсім не втомлююсь. Така робота, на­впаки, мене підживлює. Якщо ж робити більшу валяну іграш­ку, як ось, наприклад, вертеп, на це йде багато часу і сил. Не за­вжди вони є…