Ішов по засніжених горах — зашпортався за… гриби
Навіть сніг і мороз не є завадою для затятих любителів «тихого полювання»!
Наприклад, для такого, як підприємець із карпатського міста Сколе Віталій Тренич. Після недавнього, першого у нинішньому осінньо-зимовому сезоні, снігопаду він пішов прогулятися лісом — і повернувся звідти із трьома десятками грибів. Серед них було вісім, як кажуть галичани, «правдивих грибів» — боровиків. Трохи підморожені - але здорові!
Віталій займається виготовленням сувенірної продукції. Але на такі «сувеніри», які трапилися йому нижче урочища Романові поля, і не сподівався: вісім білих грибів, повно козарів і «синяків» (так на Сколівщині називають дубовики).
— Все довкола було покрито 10-сантиметровим шаром снігу, термометр показував -1 , — згадує природолюб кореспондентові «Високого Замку». — Іду, і раптом шпортаюсь за якийсь корч. Ним виявилися триєдині козарі-зросляки, які спиналися з одного кореня. Але найбільше мене порадували білі гриби — заввишки 15−20 сантиметрів, важили по 400 грамів. Як розпорядився ними? Із частини «зимових» грибів вдома зробили підливку. А ще з них буде грибна юшка на Різдвяні свята…
Це найпізніші цього року боровики, які пощастило знайти пану Віталію. Збирає їх змалечку, від шести років, а може, ще раніше. Разом з татом Олексою часто їздили у рідну Тухольку, де завжди повно всякого лісового добра.
Наш співрозмовник каже, що цього року ще піде по зимові гриби. Як трошки потепліє і настане відлига — неодмінне провідає знайомі місця, де вони мали б рости.
У Віталія Тренича є своя грибарська традиція: вирушаючи в ліс бере зі собою «на удачу» палицю зі смерекової гілки. Вона міцна, не зламається. Дуже зручна річ. У пошуках трофеїв розгортає нею листя, траву. Можна і гадюку прогнати, яка всілася біля гриба. «Щасливій» палиці буде вже років зо тридцять, її Треничі передають із покоління у покоління.
